КРАСА ЗЕМЛІ МОЄЇ
|
Краса землі моєї проникливо цвіте. В тихесеньких лілеях мереживо святе.
У вишні зріє промінь Марцевої жаги, Викохуючи гомін Медової доби.
Пшениця янтаріє, прийшла її пора, жарини сонце гріють,
як маму дітвора. |
Ось соняшник схиляє голівоньку палку. Замріяно злітає лебедик на ставку.
Верба вплітає стрічку у коси чепурні. Синіє вітру річка лазурні літа дні.
|
Тема: поетичне оспівування краси рідної української землі.
Головна думка: «краса землі моєї проникливо цвіте».
Мета: уславлення краси рідної української землі.
Художні засоби
Епітети: «мереживо святе», «тихесеньких лілеях», «медової доби», «марцевої жаги», «голівоньку палку», «коси чепурні», «лазурні дні».
Уособлення: «прийшла її пора», «жарини гріють», «соняшник схиляє голівоньку», «замріяно злітає лебедик».
Метафора: «краса проникливо цвіте», «зріє промінь», «пшениця янтаріє», «верба вплітає стрічку у коси чепурні»
Порівняння: «жарини сонце гріють, як маму дітвора».
Пестливі слова: «тихесеньких», «лебедик».
Інверсія: «замріяно злітає лебедик на ставку», «у коси чепурні», «у вишні зріє промінь».
Кількість строф: п’ять.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: тристопний ямб.
|
кра |
са |
зем |
лі |
мо |
є |
ї |
|
про |
ни |
кли |
во |
цві |
те |
|
|
в ти |
хе |
сень |
ких |
лі |
ле |
ях |
|
ме |
ре |
жи |
во |
цві |
те |
|
/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/
Римування: суміжне (АВАВ)
Рими: цвіте – святе, промінь – гомін, пора – дітвора, схиляє – злітає, палку – ставку, чепурні – дні.
Лірична героїня – особистість, закохана в красу рідної землі — «краса землі моєї проникливо цвіте». У наступних строфах вона згадує і вишню («у вишні зріє промінь»), і зрілий соняшник («соняшник схиляє голівоньку палку»), і лебедика («злітає лебедик на ставку»), і вербу («верба вплітає стрічку у коси чепурні») – наші фольклорні символи. Пшениця («пшениця янтаріє, прийшла її пора») і пов’язаний з нею добробут символізує жовтий колір на нашому Державному Прапорі. Так додається розуміння, що вірш виражає любов до української землі.
Почуття: любов до рідного краю, замріяність, замилування красою, оптимізм, радість.