Тема: гумористична розповідь про дідуся Веремія та його мовлення.
Головна думка: «Що він каже? Зрозумій».
Мета: заклик вивчати фразеологізми, щоб розуміти значення сталих виразів.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «дивно розмовляє», «сонні очі».
Риторичні оклики: «Так він дивно розмовляє, що попробуй зрозумій!», «Ну й дідусь мій, Веремій!»
Риторичне запитання: «Що він каже?».
Рефрен (повтор): «Ну й дідусь мій, Веремій! Що він каже? Зрозумій».
Інверсія: «Грались ми з Рябком кудлатим».
Кількість строф: шість.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
що |
це |
ви |
ро |
зби |
ли |
гле |
ка |
бра |
тик |
пла |
чу |
чи |
ска |
зав |
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
Рими: мій – Веремій – зрозумій, спитав – гав, кудлатим – братом, мовчав – повчав, сказав – розбивав, гнусь – досягнусь, попив – вхопив, ліг – ніг, брат – виноград, все – понесе, розгнівили – заварили.
Поділили вірш на частини, кожна з яких закінчується використанням фразеологізму.
1. Дідусь дивно розмовляє. |
1. Дідусь говорить фразеологізми. |
Значення |
2. Непосидючий глядач у цирку. |
2. Як я в цирку ловив ґав. |
Байдикував |
3. Сварка з братом. |
3. Як ми з братом розбили глека. |
Посварились |
4. Невдача біля криниці. |
4. Як біля криниці я шилом патоки вхопив. |
Спіткала невдача |
5. Дідусь міцно приспав онука. |
5. Як братик би заснув без задніх ніг. |
Міцно спати |
6. Суперечка через виноград. |
6. Як я, сестричка й менший брат кашу заварили. |
Сперечались |
Онук не міг зрозуміти дідуся, бо дідусь у своєму мовленні використовував сталі крилаті вислови. Не знаючи їхнього значення, хлопчик сприймав ці слова буквально, і виходила плутанина.
ВЕРЕМІЙ
Це дідусь хороший мій, Звуть його так — Веремій. Так він дивно розмовляє, Що попробуй зрозумій! |
В цирку був я з дідусем — Ми там бачили усе: І жонглера, і ведмедя На швидкім велосипеді… Я крутивсь, дідусь спитав: — Ти прийшов ловити ґав? Ну й дідусь мій, Веремій! Що він каже? Зрозумій. |
Грались ми з Рябком кудлатим — Посварилися із братом. Брат мовчав і я мовчав, А дідусь обох повчав: — Так до бійки недалеко! Що це ви розбили глека? Братик, плачучи, сказав: — Глека я не розбивав! Ну й дідусь мій, Веремій! Що він каже? Зрозумій. |
Ми були біля криниці. З неї я хотів напиться. Нахиляюсь, гнуся, гнусь — До води ж не дотягнусь… А дідусь мій: — Що? Попив? Шилом патоки вхопив? Знов мені не зрозуміло: Тут — ні патоки, ні шила. Ну й дідусь мій, Веремій! Що він каже? Зрозумій. |
Братик спать ніяк не хоче: Хоч і сонні в нього очі, Вередує: — Я не ляжу! А дідусь ласкаво каже: — От якби ти зараз ліг, Ти б заснув без задніх ніг! Братик ліг, питає в нього: — Де ж у мене задні ноги? Ну й дідусь мій, Веремій! Що він каже? Зрозумій. |
Я, сестричка й менший брат Втрьох збирали виноград, Сперечалися ми все: Хто з нас кошик понесе? Дідуся ми розгнівили: — Що ви кашу заварили? — Де ж та каша? — мовив брат. — Ми ж збирали виноград! Ну й дідусь мій, Веремій! Що він каже? Зрозумій. |