Тема: гумористична розповідь про дідуся Веремія та його мовлення.

Головна думка: «Що він каже? Зрозумій».

Мета: заклик вивчати фразеологізми, щоб розуміти значення сталих виразів. 

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

 

Художні засоби

Епітети: «дивно розмовляє», «сонні очі».

Риторичні оклики: «Так він дивно розмовляє, що попробуй зрозумій!», «Ну й дідусь мій, Веремій!»

Риторичне запитання: «Що він каже?».

Рефрен (повтор): «Ну й дідусь мій, Веремій! Що він каже? Зрозумій».

Інверсія: «Грались ми з Рябком кудлатим».

 

Кількість строф: шість.

Віршовий розмір: чотиристопний хорей.

що

це

ви

ро

зби

ли

гле

ка

бра

тик

пла

чу

чи

ска

зав

 

/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_

 

Рими: мій – Веремій – зрозумій, спитав – гав, кудлатим – братом, мовчав – повчав, сказав – розбивав, гнусь – досягнусь, попив – вхопив, ліг – ніг, брат – виноград, все – понесе, розгнівили – заварили.

 

Поділили вірш на частини, кожна з яких закінчується використанням  фразеологізму.

1. Дідусь дивно розмовляє.

1. Дідусь говорить фразеологізми.

Значення

2. Непосидючий глядач у цирку.

2. Як я в цирку ловив ґав.

Байдикував

3. Сварка з братом.

3. Як ми з братом розбили глека.

Посварились

4. Невдача біля криниці.

4. Як біля криниці я шилом патоки вхопив.

Спіткала невдача

5. Дідусь міцно приспав онука.

5. Як братик би заснув без задніх ніг.

Міцно спати

6. Суперечка через виноград.

6. Як я, сестричка й менший брат кашу заварили.

Сперечались

Онук не міг зрозуміти дідуся, бо дідусь у своєму мовленні використовував сталі крилаті вислови. Не знаючи їхнього значення, хлопчик сприймав ці слова буквально, і виходила плутанина.

 

ВЕРЕМІЙ

Це дідусь хороший мій,

Звуть його так — Веремій.

Так він дивно розмовляє,

Що попробуй зрозумій!

В цирку був я з дідусем —

Ми там бачили усе:

І жонглера, і ведмедя

На швидкім велосипеді…

Я крутивсь, дідусь спитав:

— Ти прийшов ловити ґав?

Ну й дідусь мій, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Грались ми з Рябком кудлатим —

Посварилися із братом.

Брат мовчав і я мовчав,

А дідусь обох повчав:

— Так до бійки недалеко!

Що це ви розбили глека?

Братик, плачучи, сказав:

— Глека я не розбивав!

Ну й дідусь мій, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Ми були біля криниці.

З неї я хотів напиться.

Нахиляюсь, гнуся, гнусь —

До води ж не дотягнусь…

А дідусь мій:

— Що? Попив?

Шилом патоки вхопив?

Знов мені не зрозуміло:

Тут — ні патоки, ні шила.

Ну й дідусь мій, Веремій! 

Що він каже? Зрозумій.

Братик спать ніяк не хоче:

Хоч і сонні в нього очі,

Вередує: — Я не ляжу!

А дідусь ласкаво каже:

— От якби ти зараз ліг,

Ти б заснув без задніх ніг!

Братик ліг, питає в нього:

— Де ж у мене задні ноги?

Ну й дідусь мій, Веремій! 

Що він каже? Зрозумій.

Я, сестричка й менший брат

Втрьох збирали виноград,

Сперечалися ми все:

Хто з нас кошик понесе?

Дідуся ми розгнівили:

— Що ви кашу заварили?

— Де ж та каша? — мовив брат. —

Ми ж збирали виноград!

Ну й дідусь мій, Веремій! 

Що він каже? Зрозумій.