БІЛОЧКА ВОСЕНИ
На гіллячках на тоненьких, поки день ще не погас, сироїжки та опеньки білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно, так їх тулить на сосні і міркує: а нехай-но ще побудуть тут мені! |
Буде холодно надворі, сніг посиплеться з дубів, буде в мене у коморі ціла в'язочка грибів!
Але білочці не спиться. Дятел стукає: тук-тук! Щоб не вкрала їх лисиця або хитрий бурундук. |
Поки дні іще хороші, поки є іще тепло, а як випадуть пороші, заберу їх у дупло. |
Тема: розповідь про руду білку-трудівницю.
Головна думка: «але білочці не спиться».
Мета: заклик бути дбайливими господарями своєї землі.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «нашпилює охайно», «дні хороші», «хитрий бурундук».
Метафора: «білка… нашпилює… тулить…міркує», «поки день ще не погас».
Анафора: «Так…», «Поки…», «Буде… ».
Риторичні оклики: «… ще побудуть при мені!», «… ціла в’язочка грибів!», «Дятел стукає: тук-тук!»
Пестливі слова: «гіллячках», «тоненьких», «в’язочка», «білочці».
Звуконаслідування: «тук-тук».
Інверсія: «а як випадуть пороші».
Кількість строф: п’ять.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
по |
ки |
дні |
і |
ще |
хо |
ро |
ші |
по |
ки |
є |
і |
ще |
те |
пло |
|
а |
як |
ви |
па |
дуть |
по |
ро |
ші |
за |
бе |
ру |
їх |
у |
ду |
пло |
|
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: тоненьких – опеньки, погас – запас, охайно – нехай-но, сосні – мені, хороші – пороші, тепло – дупло, надворі – коморі, дубів – грибів, спиться – лисиця, тук – бурундук.
Дитячий віршик про осінні турботи рудої господині – білочки.
У літературній творчості білочка асоціюється з працелюбством, тому про цю тварину складено багато художніх творів.
У перших чотирьох строфах йдеться про те, як білочка сушить гриби. Восени тваринка дбайливо готує запаси їжі, щоб у своєму дуплі пережити холодну і голодну зиму.
І як кожній дбайливій господині недостатньо тільки зібрати врожай, а треба також потурбуватися про його збереження до зими, так білочці доводиться стерегти гриби від лисиці чи бурундука, про що мовиться в останній строфі.