У нашому краю білки запасають поживу на зиму.

      Восени у тваринки багато турбот. Білка спритно лазить по деревах, стрибає  на землю, з гілки на гілку. Долає неабиякі відстані, перебігаючи від дерева до дерева. Осінній час проводить у пошуках горіхів, шишок, грибів. Частину поживи складає в комірці дупла. Решту зариває в землю біля рідного дерева. Коли прийде люта зима, спритно злізе білочка з дерева. Вириє запас і не залишиться голодною. Потім поспішає в дупло грітися.

    Турботлива білка не голодуватиме взимку. А залишені нею запаси проростуть  навесні молодими дубками.

  

Дві білочки (українська народна казка)

Розповідь про життя тварин восени

Білка та чарівниця (літературна п'єса-казка)

Опис білочки за малюнком