ВЧИТЬСЯ ВЕРЕСЕНЬ ЧИТАТИ

Вчиться вересень читати,

вчиться літери складати.

Засміявся хитро вітер:

— А склади-но ОСІНЬ з літер!

 

Вдарив вересень тривогу:

— Хто прийде на допомогу?!

Огірок озвався ґречно1:

— «О» віддам я, безперечно,

раз оказія2 така! —

Стала гірка з огірка.

 

Тут світання нагодилось,

також чемно уклонилось: —

«С» охоче віддаю,

бо вітанням я стаю.

 

Ціле «ІН» індик приніс

в подарунок: — Прошу, друже!..

Дик, кабан великий дуже

навпростець побіг у ліс.

Мовить вересень до себе:

— Ще знака м'якшення треба! —

І підходить до коня:

— Дайте знак м'якшення!

— Що ж, бери! — промовив кінь,

і з коня зробився кін3...

 

ОСІНЬ — вересень читає

і на радощах аж сяє.

Вітру ж — соромно, і вітер

каже вересню: — Із літер

можу «І» віддать тобі!

— Пізно, вітре, далебі,

віддавати «І» тепер,

як тобі я носа втер!

 

 

 

 

1. Ґречний — чемний, шанобливо ввічливий у поводженні з людьми.

2. Оказія — дивний випадок, незвичайна подія, те саме, що пригода.

3. Кін — спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена.

 

Тема: лірична розповідь про те, як вересень вчився читати, літери складати.

Головна думка: «як тобі я носа втер!».

Мета: заклик здобувати знання, бо з ними втреш носа недоброзичливцю.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

 

Художні засоби

Епітети: «засміявся хитро», «озвався ґречно», «чемно уклонилось»,

Уособлення: «вчиться вересень», «засміявся вітер», «огірок озвався… віддам», «світання … уклонилось… віддаю… стаю», «індик приніс в подарунок», «мовить вересень… підходить», «промовив кінь», «вітру ж – соромно, каже».

Метафора: «вдарив тривогу», «носа втер».

Анафора (єдино початок): «Вчиться…».

Риторичне запитання: «Хто прийде на допомогу?!».

Риторичні оклики: «Ще знака м'якшення треба!».

Риторичне звертання: «Прошу, друже!», «Пізно, вітре, далебі, … я носа втер!».

Інверсія: «Вчиться вересень читати, вчиться літери складати».

 

Кількість строф: шість.

Віршовий розмір: чотиристопний хорей.

тут

сві

та

ння

на

го

ди

лось

та

кож

чем

но

у

кло

ни

лось

ес

о

хо

іе

ві

дда

ю

 

бо

ві

та

нням

я

ста

ю

 

/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_U/

/_U/_U/_U/_

/_U/_U/_U/_

 

Римування: суміжне (ААББ)

Рими: читати – складати, вітер – літер, тривогу – допомогу, ґречно – безперечно, така – огірка, народилось – уклонилось, віддаю – стаю, друже – дуже, приніс – ліс, коня – м’якшення, кінь – кін, читає – сяє, вітер – літер, тобі – далебі, тепер – втер.

 

Фразеологізми

«вдарив вересень тривогу»

Бити тривогу  попереджати про небезпеку, стривожитися.

«носа втер»

Носа втерти — довести свою правоту.

Гумористичний віршик про те, як вересень вчився читати, і що з того вийшло.

У першій строфі вітер, який бачить навчання вересня, підсміюється і просить його скласти слово осінь.

Зазвичай, як то буває на початку, деякі завдання можуть стривожити, коли ще потрібна чиясь допомога, про що йдеться у другій строфі.  

У наступних строфах читач радіє разом з вереснем, бо дуже добре, що вересня оточують щирі приятелі – огірок віддав букву «О» і став гіркою, світання віддало «С» і стало вітанням, індик віддав «ІН» і став диким кабаном, навіть кінь віддав «Ь» і став спеціальним майданчиком.

Вересень справився з хитрим завданням вітру, якому стало соромно за те, що він глузував  з  навчання. А читач переконується, що знаннями можна втерти носа кожному такому недоброзичливцю.