Тема: розповідь про те, як люди почали займатися землеробством.
Головна думка: «Та комора — то родюча нива. А золоте зернятко — жито, пшениця і всяка пашниця».
Мета: земля – це чарівна комора, яка всіх годує.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Ознаки казки
Казковий початок: «Давно, давно…»
Казкові імена: Чоловік, Сонце.
Слова-повтори: «давно, давно», «так-таки», «охо-хо».
Будова твору
|
Зачин |
«Давно, давно — ніхто й не пам’ятає, коли саме…» |
|
Основна думка |
«Якось-то він довго нетрями блукав…» |
|
Кінцівка |
«Що ж воно за комора така?...» |
План
1. Жив собі Чоловік.
2. Мрія про комору.
3. Сонце дає золоте зернятко.
4. Працьовитий родовід.
5. Комора – родюча нива.
Персонажі: Чоловік і Сонце.
Цитатна характеристика Чоловіка
|
Мисливець, займається полюванням |
«Піде було він на полювання, наловить риби, назбирає коріння дикої трави» |
|
Голодний |
«А все ситий не буває» |
|
Втомлений, нічого не вполював |
«Зголоднів, ноги натрудив. А так-таки нічого і не вполював» |
|
Зажурений |
«Сів і зажурився» |
|
Мрійливий |
«Якби-то була така чарівна комора, щоб усіх на світі годувала» |
|
Дбайливий |
«Тільки до неї дбайливих рук треба. На тобі це золоте зернятко і зроби, як я велю» |
|
Працьовитий |
«Узяв Чоловік те зернятко і все зробив, як Сонце навчило» |
|
Дав початок землеробському родові |
«А потім і діти його так робили, і внуки, і правнуки, і праправнуки...» |
КРАСНО ДЯКУЄМО ЗА ХЛІБ
Давно, давно — ніхто й не пам’ятає, коли саме,— жив собі на світі один Чоловік. Піде було він на полювання, наловить риби, назбирає коріння дикої трави. А все ситий не буває.
Якось-то він довго нетрями блукав. Зголоднів, ноги натрудив. А так-таки нічого і не вполював. Сів і зажурився.
— Охо-хо... Якби-то була така чарівна комора, щоб усіх на світі годувала.
Почуло те Сонце та й каже:
— Така комора є. Тільки до неї дбайливих рук треба. На тобі це золоте зернятко і зроби, як я велю.
Узяв Чоловік те зернятко і все зробив, як Сонце навчило. А потім і діти його так робили, і внуки, і правнуки, і праправнуки...
Що ж воно за комора така? І що то за зернятко, що його люди і досі шанують?
Та комора — то родюча нива. А золоте зернятко — жито, пшениця і всяка пашниця.
Хвала рукам, що пахнуть хлібом