Тема: розповідь про мурашку і зернину.
Мета: оспівування життєдайної сили пшениці («моє призначення – народжувати нове життя»), заклик бути терпеливими та прислухатися до слушних порад («я сторицею нагороджу твоє терпіння»), дотримувати свого слова («пшенична зернина дотримала своєї обіцянки»).
Мораль: «Якщо ти зараз відмовишся від мене і зачекаєш, то потім я сторицею нагороджу твоє терпіння».
Рід літератури: епос.
Жанр: притча.
Будова твору
|
Зачин |
«Після жнив залишилася на полі пшенична зернина…» |
|
Основна частина |
«Мимо пробігала мурашка й помітила зернину…» |
|
Кінцівка |
«У домовлений час мурашка прийшла на поле…» |
План
1. Зернина залишилась на полі.
2. Мурашка помітила зернину.
3. Прохання зернини.
4. Угода укладена.
5. Сто зернин замість однієї!
6. Зернина дотримала обіцянки.
Персонажі: мурашка і зернина.
Цитатна характеристика мурашки
|
Працьовита, старанна |
«Зраділа знахідці, узяла на спину важку ношу й повільно поповзла до мурашника, щоб до вечора встигнути додому» |
|
Дружна, турбується про інших |
«Якщо я тебе покину, — відповіла мурашка, важко дихаючи, — ми залишимося на зиму без їжі» |
|
Відповідальна |
«Нас багато, і кожен повинен працювати, щоб збільшити запаси в мурашнику» |
|
Задоволена, поєднує працю і відпочинок |
«Задоволена тим, що можна трішки перепочити, мурашка скинула із спини тяжку ношу» |
|
Здивована і недовірлива |
«Здивована мурашка недовірливо похитала головою» |
|
Задумана |
«Мурашка задумалася» |
|
Розмірковує про пропозицію зернини |
«Сто зернин замість однієї! Таке чудо буває тільки: в казках» |
|
Прислухалася до порад, виконала прохання зернини |
«У домовлений час мурашка прийшла на поле» |
МУРАШКА І ПШЕНИЧНА ЗЕРНИНА
Після жнив залишилася на полі пшенична зернина. З нетерпінням чекала вона дощу, щоб заритися в сиру землю до настання холодів.
Мимо пробігала мурашка й помітила зернину. Зраділа знахідці, узяла на спину важку ношу й повільно поповзла до мурашника, щоб до вечора встигнути додому.
— Навіщо ти надриваєшся, покинь мене тут, – попросила пшенична зернина.
— Якщо я тебе покину, — відповіла мурашка, важко дихаючи, — ми залишимося на зиму без їжі. Нас багато, і кожен повинен працювати, щоб збільшити запаси в мурашнику.
Тоді зернина подумала і сказала:
— Я розумію твої турботи. Але зрозумій і ти мене. Послухай мене уважно, розумна мурашко!
Задоволена тим, що можна трішки перепочити, мурашка скинула із спини тяжку ношу.
— Так знай же, — сказала зернина, — у мені таїться велика життєдайна сила. Моє призначення – народжувати нове життя. Давай укладемо з тобою угоду.
— Яку угоду?
— А ось яку. Якщо ти не потягнеш мене в мурашник і залишиш на рідному полі, — пояснила зернина, — то рівно через рік одержиш сто пшеничних зернин.
Здивована мурашка недовірливо похитала головою.
— Вір мені, дорога мурашко, я кажу правду. Якщо ти зараз відмовишся від мене і зачекаєш, то потім я сторицею нагороджу твоє терпіння і твій мурашник не постраждає.
Мурашка задумалася:
— Сто зернин замість однієї! Таке чудо буває тільки: в казках. А як ти це зробиш? – запитала вона.
— Повір мені, — відповіла зернина, — це велика таємниця життя. А зараз вирий невеличку ямку, закопай мене, а влітку повертайся сюди.
У домовлений час мурашка прийшла на поле. Пшенична зернина дотримала своєї обіцянки.
Аналіз казки «Красно дякуємо за хліб» Галина Демченко