Тема: розповідь про дзвін сніжинок.

Головна думка: «І дзвенять, дзвенять, аж місяць прислу­хається».

Мета: замилування красою зимового пейзажу.

Рід літератури: епос.

Жанр: оповідання.

Доведення, що твір є оповіданням

Прочитали твір невеликого обсягу (половина сторінки) про подію (прогулянка зимовим лісом) одного персонажа (оповідача).

Будова твору

План

1. Зимовий вечір.

2. Падають сніжинки на землю.

3. Дзвенять сніжинки.

Порівняння: « чую … дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається срібний молоточок», «дзвенять маленькі сніжинки…, немов срібні дзвіночки».

Уособлення: «сонце сховалось за обрій», «хмара… пливе над снігами», «сніжинки лягають», «сніжинки… доторкаються одна до другої», «місяць прислухається».

Цей твір можна назвати описом, бо там багато словесного зображення дзвону сніжинок. 

ЯК ДЗВЕНЯТЬ СНІЖИНКИ

    Це було зимового вечора. Сонце сховалось за обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо-тихо. Замерехтіли зорі в глибокому небі.

    Раптом з півночі насунула чорна хмара. Пливе над снігами. Потемнів сніговий килим. Падають сніжинки на землю. Тихо лягають на поле, на ліс, на дорогу. Я прислуха­юсь до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить велика кришталева чаша, до якої доторкається срібний молоточок.

    Що воно дзвонить? Іду, прислухаюся. Дзвін лине від ма­ленької ялинки, що росте у нас на шкільному подвір'ї. Вслу­хаюся і дивуюся. То дзвенять маленькі сніжинки. Висять на ялинкових гілочках, доторкаються одна до другої, немов срібні дзвіночки. І дзвенять, дзвенять, аж місяць прислу­хається.

Що могла розповісти про себе сніжинка