СНІГИР ТА ЩИГЛИК
|
Снігирчик бідний у сильце1 попався, а Щиглик-молодець, той жвавий джиґунець2, дививсь на його та сміявся: — Оце так мудрагель з тебе! Ну як-таки не вгледіти себе, біди не встерегтись! Щоб так в лиху попасти штучку, як в ятір ловлять ту дурную щучку! Се бачив я колись, такого цілий вік боявся, — ось бач, і не попався! — Так Щиглик промовляє та все собі стрибає. |
Аж гульк!.. Ох, лишенько тяжке! Се що таке?! В якусь-то сіточку Щигол ускочив (немов собі наврочив3!). Тенера сіпає і сяк і так, не вирве ніжки вже ніяк! Хоч борсався й мотався, та в сіточці остався.
Ото тобі, козаче: із лишенька чужого, із горенька тяжкого не смійся, небораче! |
1. Сильце — капкан, тенета, сітка для ловлі птахів.
2. Джиґунець — баламут, легковажна людина.
3. Наврочити — заподіяти шкоди поглядом, словами чи діями.
Тема: повчальна розповідь про Снігура і Щиглика.
Мораль:
«Ото тобі, козаче:
із лишенька чужого,
із горенька тяжкого
не смійся, небораче!»
Мета: заклик не насміхатися з чужих невдач.
Рід літератури: ліро-епос (наявні рими і сюжет).
Жанр: байка.
Персонажі: птахи Снігур і Щиглик.
Позитивний персонаж: Снігур – нещасний, потрапив у біду.
Негативний персонаж: Щиглик – насміхається над чужою бідою, не проявляє співчуття, самовпевнений.
Байка вчить не насміхатися із чужої біди.
Байка засуджує черствість і самовпевненість.
Байку можна поділити на частини з назвами:
1. Снігирчик у сільце попався.
2. Щигол у сіточку ускочив.
3. Мораль байки.
Кількість строф: три.
Рими: попався – сміявся, молодець – джиґунець, тебе – себе, штучку – щучку, встерегтись – колись, боявся – попався, промовляє – стрибає, тяжке – таке, так – ніяк, мотався – остався, козаче – небораче, чужого – тяжкого.
На прикладі тварин автор висміює людські вади.
Коли Снігур попав у сильце, Щиглик не тільки не проявляє співчуття, а насміхається над бідолашним. І його самовпевненість була покарана – він сам попавсь у сітку. Можливо, якби Щиглик просто байдуже облетів небезпечне місце, то не постраждав би. А так за своє нахабство і самовпевненість сам поплатився головою. Закликом до людей звучить повчання, щоб не сміятися з чужої біди.
Аналіз байки Леоніда Глібова «Чиж та Голуб»
Чого навчає байка «Чиж та голуб» Леоніда Глібова