Тема: розповідь про світлячків, які можуть передбачити природу.
Головна думка: «жучки попереджали мене про негоду».
Мета: розповісти, як за яскравістю світлячків передбачити погоду.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання.
Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про події (оповідач увечері зустрічає світлячків) з життя одного персонажа (оповідача), що тривають недовго (тиждень і два дні).
Будова твору
|
Зачин |
«Того дня засидівся я на лісовому озері допізна. Вирішив тут і заночувати.…» |
|
Основна частина |
«Ніч стояла тепла, погожа …» |
|
Кінцівка |
«І я зрозумів: ліхтарики своїм світінням попереджали мене про те …» |
План
1. Засидівся на озері допізна.
2. Прокинувся і занімів.
3. Звір втупився в мене.
4. Жучки-світлячки у траві.
5. Казковий світильник загорівся.
6. Світлячки потьмяніли.
7. Попередження про негоду.
Персонаж: оповідач.
Цікаве оповідання про світлячків.
Оповідача налякали двоє очей, які світилися в темряві. У темряві світилися не очі, а світлячки. Щоб налякати звірів, оповідач дрючком гупнув по дереву. Живі ліхтарики нагадували світлячки. Через тиждень риболовлю зіпсував затяжний дощ, негода. Яскравим світінням жучки попереджають про сонячну погоду.
ЖИВІ ЛІХТАРИКИ
Того дня засидівся я на лісовому озері допізна. Вирішив тут і заночувати.
Ніч стояла тепла, погожа. Обіперся я об стовбур осики і начебто й задрімав, але щось раптом ніби штовхнуло мене. Підняв я голову і занімів. З темряви дивилися на мене дві жовтуваті зіниці.
Якийсь звір втупився просто мені в очі. А поодалік, за кущами шипшини зачаївся іще один, а далі ще…
Що за халепа? Звідки вони звалилися на мою голову? Стукнув я палицею по дереву, а ті звірі анітелень. Не бояться мене та й годі! Набрався я сміливості, підійшов обережно ближче і… ледве не розреготався. Виявляється, то засвітили свої ліхтарики жучки-світлячки.
Взяв я одного світлячка у руки, щоб роздивитися краще, а він горить на долоні жовто-зеленим вогником. Здається, ось-ось руку обпече. А поряд, на кущі торішнього листу, сидять не ворушаться ще зо два десятки таких самих ліхтариків.
Через тиждень прийшов я до знайомого озера знову. Але мої знайомі ліхтарики чогось ледве тліли. А з самого ранку заволокло небо чорними хмарами. Задощило на увесь день.
І я зрозумів: ліхтарики своїм світінням попереджали мене про те, що завтра буде дощ. А пізніше в одній з книжок я знайшов підтвердження своїм здогадам. Виявляється, на сонячну погоду світлячки горять яскравіше, а на негоду – тьмяніють і бліднуть.
Які світлячки тебе найбільше зацікавили та чому