Тема: казкова розповідь про волошки, їх походження.

Головна думка: «Небо наказало Землі виростити серед колосків чудесні сині квіточки».

Мета: розказати народне пояснення появи волошок.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Одного разу…»

Персонажі: неістоти, наділені людськими рисами, уміють розмовляти.

Казкові імена: Небо, Колосся.

Добро перемогло зло (Небо прикрасило хлібне поле волошками).

Будова твору

План

1. Небо докоряє хлібному полю.

2. Вдячність Колосся – море зелені.

3. Небо сходить до поля.

4. Наказ Неба для колосків.

5. Волошки – посланці синього неба.

Персонажі: Небо, Колосся.

ПРО ВОЛОШКИ

   Одного разу Небо докоряло рослинам хлібного поля за невдячність:

— Усе, що населяє землю, дякує мені. Квіти підносять до небес свої пахощі, ліси — таємничий шепіт, птахи — чарівні співи; лиш ви стоїте, мов закам’янілі, і мовчите. Я наповнюю ваше коріння життєдайною вологою і допомагаю визрівати золотим зернам у ваших золотих колосках.

— Це не так. Ми дуже вдячні тобі, — заперечило Колосся. — Наша вдячність у тому, що ми прикрашаємо землю морем зелені. У нас немає іншого способу свою вдячність. Ми не можемо піднестися до тебе. Дай нам таку змогу, і ти відчуєш нашу ласку і любов.

— Гаразд, — відповіло Небо, — якщо ви не можете піднятися до мене, тоді я зійду до вас.

     І ось Небо наказало Землі виростити серед колосків чудесні сині квіточки, шматочки його самого.

     Відтоді стебла хлібних злаків з кожним повівом вітру нахиляються до посланців синього неба — волошок, ластяться до них і нашіптують їм ніжні слова любові.

Моя найулюбленіша квітка

Українська вишиванка

Я там недовго полежу - знову на поле побіжу