Тема: розповідь про життя перепілки з родиною у гнізді серед пшеничного лану.

Головна думка: «хто сам на себе уповає, у того лан не перестигає».

Мета: заклик надіятися на свої сили та хист.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Ознаки казки

Персонажі: птахи, наділені людськими рисами, вміють розмовляти.

Добро перемагає зло (лан не перестигне).

Будова твору

План

1. Нам уже тут не жити.

2. Господар запросив сусідів.

3. Пусте не беріть до голови.

4. Самим треба до роботи братись.

5. Лан не пересохне.

Персонажі: перепеличка та її діти.

Розповідь ведеться від імені автора.

Казка вчить надіятися на самого себе, не уповати на інших, не лінуватися.

Казка засуджує бездіяльність, уповзання на допомогу інших, зневіру у свої сили.  

ПЕРЕПЕЛИЧКА

    Одна перепеличка, що вивела в пшениці дітей, повер­нулася раз до свого гнізда, а діти вплач та й до неї:

— Мамо! — кажуть, — нам уже тут не жити.

— Чого це? — питає перепелиця.

— Господар цього лану приходив сюди із сином та й на­казав йому назавтра сусідів запросити, аби пшеницю косити... — голосять перепелятка.

— Коли так, — каже стара, — то й до голови пусте собі не беріть, бо хто на сусідів надіється, того лани можуть нежаті та некошені зимувати.

    За кілька днів діти знову розповідають перепелиці:

— Мамо! — кажуть. — Приходив тут господар із сином, як того разу.

— Та що казав?

— Казав так: не треба нам, сину, на сусідів надіятись, але завтра самим до пшениці братись! Так він казав.

— Коли ж так, — каже стара, — то слід нам скоріше вино­ситись, бо хто сам на себе уповає, у того лан не перестигає.

«ПЕРЕПІЛКИ» Наталя Пожарицька