за

те

ве

сно

ю

сон

це

ка

же

по

глянь

на

пер

ші

кві

то

чки

на

них

мій

про

мінь

тіль

ки

ля

же

во

ни

й роз

кри

ють

пе

лю

сткм

^{Одного разу Сонце й Вітер}

^{посперечались не на жарт:}

^{хто з них із двох сильніший в світі}

^{і більш за те пошани варт?}

^{Говорить Вітер: — Я суворий,}

^{я нажену на всіх страхи,}

^{я й розхвилюю синє море,}

^{я й на хатах зірву дахи!}

^{Я взимку віхолою вію,}

^{усе заметами запну.}

^{Я і тебе здолать зумію —}

^{на тебе хмари нажену!}

^{— Зате ж весною, — Сонце каже, —}

^{поглянь на перші квіточки:}

^{на них мій промінь тільки ляже —}

^{вони й розкриють пелюстки.}

^{І на деревах змерзлих,}

^{голих бруньки розпукуються теж.}

^{Мені послушне все навколо,}

^{бо сили маю я без меж!}

^{Як влітку все росте і спіє —}

^{це ж я життя всьому даю,}

^{це ж я усе навколо грію,}

^{і все ласкаю, і люблю.}

^{Коли ж пташиний спів замовкне,}

^{я порядкую як на те —}

^{звелю тихенько: «Листя, жовкни!» —}

^{І листя стане золоте!}

^{Скривився Вітер нетерпляче:}

^{— Еге ж, це поки я притих!}

^{А як подму, тоді побачиш,}

^{що залишу я з квітів тих!}

^{Та ще й без жодного зусилля}

^{я на дерева налечу}

^{і все те жовте листя з гілля}

^{і позриваю, й розмечу!}

^{Та що казати?! Нумо нині}

^{ми перевірим — хто із нас}

^{скоріш страху завдасть людині}

^{і роздягти зуміє враз?!}

^{Пішли. Аж глядь — по полю чітко}

^{веде до ставу людський слід.}

^{І справді, здалека вже видко —}

^{людина вибігла на лід!}

^{На голові — пухнаста шапка,}

^{на плечах теплий кожушок,}

^{кашне1 червоне в білу крапку}

^{та ще й ремінний поясок.}

^{І ковзани в людини гострі…}

^{Її впізнати можна враз!}

^{Звичайно ж, ця людина — Костик.}

^{Отой, що ходить в другий клас.}

^{Ось він на старті, як годиться,}

^{пригнувшись на хвилину, став}

^{та й полетів, помчав, як птиця,}

^{через увесь широкий став!}

^{А Вітер каже: — Ну й людина!}

^{Та хто ж її не дожене?!}

^{Зірву я миттю й кожушину,}

^{і шапку, й в крапочку кашне!}

^{Присвиснув Вітер і помчався,}

^{на хлопця налетів як стій2!}

^{І тут, на диво всім, почався}

^{між хлопчаком і Вітром бій.}

^{Завивши так, що стало жаско3,}

^{за шапку Вітер враз смикнув!}

^{А Кость лише міцніш зав'язки}

^{під підборіддям затягнув.}

^{Тоді, іще грізніш завивши,}

^{рвонув Вітрило кожушок,}

^{а Костик, ходу не спинивши,}

^{затяг тугіше поясок.}

^{Вітрило за кашне узявся, —}

^{бо ще двобою не кінець!}

^{А Кость лиш дужче замотався}

^{й заткнув кінці за ремінець.}

^{Та як почне робить фігури,}

^{виписувати кренделі!..}

^{І Вітер зупинивсь похмуро}

^{та й ліг безсило на землі.}

^{— Тепер вже я візьмусь за діло! —}

^{тут голос Сонце подало}

^{і заблищало, заясніло,}

^{розливши світло і тепло.}

^{Воно торкнулось обережно}

^{до хлопчакової щоки та й каже: —}

^{Скинь важку одежу,}

^{щоб далі бігать залюбки!}

^{І Костик скинув кожушинку,}

^{жбурнув кашне і шапку в сніг}

^{і, заспівавши пісню дзвінко,}

^{навколо ковзанки побіг.}

^{Сплеснулась рибка в ополонці,}

^{лід заіскрився, наче скло.}

^{І Вітер подививсь на Сонце}

^{та й каже: — Ти перемогло!}