Тема: розповідь про хвору Наталочку і її однокласників.
Головна думка: «Цвіте. Дивись, як біліють дзвіночки»
Мета: заклик бути співчутливими, допомагати іншим в біді.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання.
Твір невеликого обсягу (одна сторінка) про небагато подій (однокласники відвідують хвору, посадили конвалію) з життя декількох персонажів (Наталочка та її однокласники).
Композиція твору
Експозиція: дівчинка Наталочка нездужає, однокласники провідують її.
Зав’язка: навесні ліжко поставили біля вікна.
Розвиток дії: дівчинка побачила конвалію під вікном.
Кульмінація: під час грози конвалія зламалась.
Розв’язка: діти садять кущик рослини, принесений з лісу.
План
1. Півроку нездужає Наталочка.
2. Однокласники провідують хвору.
3. Ліжко поставили біля вікна.
4. Конвалія під вікном.
5. Велика злива уночі.
6. Конвалія знову під вікном.
7. Дивись, біліють дзвіночки.
Головний персонаж: Наталочка.
Другорядні персонажі: однокласники.
Розповідь ведеться від імені автора.
Цитатна характеристика Наталочки
|
Дівчинка хвора |
«Уже півроку нездужає Наталочка» |
|
Любить природу |
«Вона дуже любить метеликів і ластівок» |
|
Дівчинка чекає одужання |
«Як мені хочеться ходити по траві» |
|
Спостережлива |
«Дивіться, — шепоче вона, — конвалія!» |
|
Життєрадісна |
«А коли між зеленими долоньками з'явилися білі дзвіночки, Наталя була така рада, аж її щічки зарум'янились» |
|
Стривожена |
«А я боялась... гроза вночі була... вітер... Мені снилося, що буря зламала конвалію...» |
Цитатна характеристика однокласників
|
Провідують хвору однокласницю |
«Ми не забуваємо про свою однокласницю, ходимо до неї щодня» |
|
Допомагають Наталочці |
«Ми навчилися добре читати — й Наталя навчилася» |
|
Готують подарунки для дівчинки |
«Щодня кожен із нас малює на аркушику метелика чи ластівку й несе свій малюнок дівчинці» |
|
Здивовані |
«Глянули — справді конвалія росте. Де вона тут узялася в траві?» |
|
Передбачливі, стурбовані |
«Рано-вранці, до сходу сонця, коли Наталя ще спала, ми прийшли в садок і побачили: конвалія лежить зламана» |
|
Співчутливі, сердечні |
«Що ж робити? Для дівчинки це буде велике горе...» |
|
Знаходять вихід зі складної ситуації, працелюбні |
«Ми взяли лопату, сходили до лісу, викопали із землею кущик конвалії, перенесли його до Наталиного садка й посадили у неї під вікном» |
|
Радісні, задоволені своїм поступком |
«Цвіте. Дивись, як біліють дзвіночки» |
КОВАЛІЯ ПІД ВІКНОМ
Уже півроку нездужає Наталочка. Тяжка в неї недуга: ноги не рухаються, мов чужі. Лежить Наталя дома в постелі день і ніч.
Ми не забуваємо про свою однокласницю, ходимо до неї щодня. Ми навчилися добре читати — й Наталя навчилася. Щодня кожен із нас малює на аркушику метелика чи ластівку й несе свій малюнок дівчинці. Вона дуже любить метеликів і ластівок.
Навесні Наталине ліжко поставили біля вікна. Вона дивиться на траву, листя й каже:
— Як мені хочеться ходити по траві.
А то раз Наталя побачила в траві два великі зелені листочки, немов дві долоньки.
— Дивіться, — шепоче вона, — конвалія!
Глянули — справді конвалія росте. Де вона тут узялася в траві?
Ми щодня тепер поглядали, чи скоро зацвіте конвалія. А коли між зеленими долоньками з'явилися білі дзвіночки, Наталя була така рада, аж її щічки зарум'янились.
Та сталося лихо. Вночі була велика злива. Рано-вранці, до сходу сонця, коли Наталя ще спала, ми прийшли в садок і побачили: конвалія лежить зламана.
— Що ж робити? Для дівчинки це буде велике горе...
Ми взяли лопату, сходили до лісу, викопали із землею кущик конвалії, перенесли його до Наталиного садка й посадили у неї під вікном.
Коли Наталя прокинулась, вона попросила маму відчинити вікно. Ми вже чекали її, Наталя усміхнулась до нас і питає:
— А як там конвалія?
— Цвіте. Дивись, як біліють дзвіночки.
— А я боялась... гроза вночі була... вітер... Мені снилося, що буря зламала конвалію...
Власне закінчення оповідання.
Наталя засмутиться. Та ми не розгубилися. Швиденько сходили до лісу. Викопали тендітний кущик та посадили під вікном.
Минула ніч. Ми знову прийшли до Наталочки. Василько каже дівчинці:
— Дивись, як біліють дзвіночки.
— А я дуже боялася за конвалію. Гроза та вітер лютували цієї ночі. Значить, мені тільки наснилося, що буря зламала конвалію.
Ми радісні поверталися додому. Хвору Наталочку не повинно нічого засмучувати.
Що зображено на ілюстрації Зеновії Юськів до вірша «Конвалія»
Пригадай, яке добро робили тобі інші люди