Тема: розповідь про боязкого зайця.
Головна думка (мораль): «Е, стій! Є на світі такі, котрі мене бояться, і то живуть, а чого ж мені не жить?».
Мета: заклик перемагати свої страхи, бо життя – найвища цінність.
Рід літератури: епос.
Жанр: байка.
Будова твору
Зачин |
«Вийшов заєць з нори й подавсь добувати собі корму...» |
Основна частина |
«Не довелося біднязі десять раз щипнуть трави, дивиться — підкрадається до його лисиця…» |
Кінцівка |
«Побіг заєць до річки топитися; добіг до берега, а там сиділа жаба, злякалась зайця, бульк у воду…» |
План
1. Заєць втікає від вовка.
2. Лисиця – ще один ворог.
3. Нещасний уродився.
4. І мене бояться.
Персонаж: заєць.
Розповідь ведеться від імені автора.
Байка вчить перемагати свої страхи, цінувати своє життя.
Байка засуджує зневіру у свої можливості.
Цитатна характеристика зайця
Перестрашений, боягуз |
«Заєць пустився тікати без оглядки» |
Зневірений у своїх можливостях |
«Навіщо я такий нещасний вродився?» |
Має лихі думки, не цінує свого життя |
«Піду я до річки та утоплюся; як так жити, так краще душу свою загубить» |
Зрозумів що кожен по-своєму боязкий, переборов страх |
«Е, стій! Є на світі такі, котрі мене бояться, і то живуть, а чого ж мені не жить?». |
Прийняв правильне рішення |
«Повернувся заєць додому» |
ЖАБА БОЯЗКІША ВІД ЗАЙЦЯ
Вийшов заєць з нори й подавсь добувати собі корму. Пробіг з гони місця, дивиться — біжить до його вовк. Заєць пустився тікати без оглядки. Зупинивсь, озирнувсь кругом — нема нікого. Заєць тоді почав щипати травку.
Не довелося біднязі десять раз щипнуть трави, дивиться — підкрадається до його лисиця. Заєць знов пустивсь тікати без оглядки. Біг, біг; поки скрився з очей од лисиці. Зупинивсь, сів в бур'яні, прищулив вуха й лежить, важко дихає.
Не встиг ще гаразд опам'ятатися, чує — в бур'яні щось зашелестіло. Заєць знов кинувсь тікати. Вибіг на чисту поляну, озирнувсь кругом — нема нікого. Він тоді з жалю й досади почав плакати і причитувати: «Навіщо я такий нещасний вродився? Всі мене ображають, всіх я боюсь, од всіх тікаю, не маю покою і на одну хвилину. Хоч би одна яка-небудь звірина боялася мене, і то б не так було досадно. Піду я до річки та утоплюся; як так жити, так краще душу свою загубить».
Побіг заєць до річки топитися; добіг до берега, а там сиділа жаба, злякалась зайця, бульк у воду. Заєць зупинивсь: «Е, стій! Є на світі такі, котрі мене бояться, і то живуть, а чого ж мені не жить?». Повернувся заєць додому.
Як ти розумієш народну приказку «Квакне квакша на суку — дощ застука по даху»