Тема: розповідь про козацького полковника Щербія та його полк.  

Головна думка: «За мною йдіть, хто край свій любить!».

Мета: уславлення звитяги та жертовності у подвигах козаків.

Рід літератури: епос.

Жанр: легенда.

Казковий елемент у легенді: «наступного ранку побачили загарбники, що на скелі, з якої кинулися козаки у воду, велично здійнялася кам'яна голова сміливого ватажка буковинців».

Будова твору

План

1. Орди спустошували Буковину.

2. Сила духу козаків.

3. Відважний Щербій.

4. Земля застогнала.

5. Кривава битва.

6. Неволя страшніша від смерті.

7. Кам’яна голова буковинця.

8. Хоробрі оборонці Путивля.

Головний персонаж: полковник Щербій.

Другорядні персонажі: козаки, татари.

Розповідь ведеться від імені автора.

Цитатна характеристика полковника Щербія

ПРО КОЗАКА ЩЕРБІЯ

    То було ще за давніх часів. Татарські орди часто нападали на Буковину¹. Налітали бузувіри², спустошували міста і села, грабували все, що надбали люди.

     Якось прийшов хан з ордою до стін Путивля³, що був тоді невеликим селищем. Лише один полк козаків на чолі з пол­ковником Щербієм обороняв Путивль. Нечисленне військо, але небувалої сили духу були козаки!

    Була тоді осінь. Приморозило, захурделило. Люди кидали свої домівки, тікали в ліси та гори. Лише Щербій відважився виступити проти ханської орди. Сумно й заклично задзвонили в церквах, посходився весь народ, дужі та немічні.

    Коли зійшло сонце, на буковинців кинулися татари. Земля застогнала, наче від нестерпного болю.

     Безстрашно стали козаки до бою, тверді, мов кремінь. За­бряжчали шаблі. Ринули у бій татари і здивувались, якою грізною силою постав полк славного козака Щербія.

     Довго тривав бій, аж до ночі. Сила-силенна ворогів йшла на козаків. Знемагали в боях буковинці. Чимало славних побратимів полягло у кривавій битві. Відступили козаки, та встелили дорогу ворожими трупами. Відійшли на скелі понад Черемошем⁴. Вийшов тоді наперед Щербій і сказав:

— Смерть неминуча нам, брати! Нехай вона не лякає нас, бо неволя страшніша від смерті. Хоробро ми боронили свій рідний край. Уміймо ж умерти за його честь і славу. Внизу наш рідний Черемош. Нехай він нас прийме на вічний спочи­нок. За мною йдіть, хто край свій любить!

     З такими словами кинув Щербій зброю в холодні хвилі Черемоша, зняв шапку, гордо й сміливо кинувся в бистрину. Без вагання ринули за ватажком вірні його побратими.

     Вражені татари довго дивились у хвилі, де зникли хоробрі козаки. Потім подалися руйнувати селище. Усюди, куди ки­неш оком, палали вогнища.

     Наступного ранку побачили загарбники, що на скелі, з якої кинулися козаки у воду, велично здійнялася кам'яна голова сміливого ватажка буковинців. Татари жахнулися, згорнули намети і рушили геть від Черемошевих скель.

    Згодом, коли змучені жителі повернулися в зруйноване селище, вони вдячно згадували полк козака Щербія. Люди передавали з уст в уста історію про хоробрих оборонців Путив­ля і пронесли її крізь покоління до наших днів.

^{1. Буковина — історична назва частини української території.}

^{2. Бузувіри — злі, жорстокі люди, мучителі, гнобителі.}

^{3. Путивль (зараз Путила) — селище міського типу на Буковині.}

^{4. Черемош — гірська карпатська річка.}

Що ти знаєш про козаків (козаки - захисники рідної землі)