МОВА
Ой яка чудова українська мова,
де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,
бір, перелісок, чорноліс. Є іще байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки, можна і звідкіль.
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Нас далеко чути, нас далеко видно.
Дмуть вітри історії в наші паруси.
Розвивайся й далі, мово наша рідна,
і про нас нащадкам вістку донеси!
Тема: поетичне замилування українською мовою.
Головна думка: «розвивайся й далі, мово наша рідна, і про нас нащадкам вістку донеси!»
Мета: заклик плекати і розмовляти українською мовою, щоб зберегти її для нащадків.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Рід лірики: патріотична.
Художні засоби
Епітети: «чудова мова».
Уособлення: «розвивайся, … вістку неси» (про мову).
Метафора: «дмуть вітри історії в наші паруси».
Порівняння: «розкішна і гнучка, як мрія».
Риторичне звертання: «мово наша рідна».
Риторичний оклик: «Розвивайся й далі, мово наша рідна, і про нас нащадкам вістку донеси!».
Повтори: «ліс-лісок-лісочок», «нас далеко…».
Інверсія: «Дмуть вітри історії в наші паруси».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: шестистопний хорей.
|
нас |
да |
ле |
ко |
чу |
ти |
нас |
да |
ле |
ко |
ви |
дно |
|
дмуть |
ві |
три |
і |
сто |
рі |
ї |
в на |
ші |
па |
ру |
си |
|
роз |
ви |
вай |
ся |
й да |
лі |
мо |
во |
на |
ша |
рі |
дна |
|
і |
про |
нас |
на |
щад |
кам |
ві |
стку |
до |
не |
си |
|
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/_U/U_/
/_U/_U/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/_U/_
Римування: перехресне (АБАБ)
Рими: мова – діброва, як – байрак, мрія – завія, звідкіль – заметіль, видно – рідна, паруси – донеси.
Чудовий вірш про лексичне багатство нашої мови.
Є у ній багато спільнокореневих слів (ліс, лісок, лісочок), синонімів (наприклад, хурделиця, віхола, завія, завірюха, хуртовина, хуга, заметіль).
Українська мова та наші традиції вирізняють нас, ідентифікуючи серед інших народів («нас далеко чути, нас далеко видно»).
Вона має давнє коріння, багату і неповторну фольклорну спадщину («дмуть вітри історії в наші паруси»).
Завдання сучасників не втратити українську мову, не засмітити її непотрібними словами («розвивайся й далі, мово наша рідна, і про нас нащадкам вістку донеси»).
Чому я розмовляю українською мовою
Мій внесок у збереження рідної мови