Тема: про зустріч короля і дідка, який говорив лише примовками.

Головна думка: «То вельми мудрий чоловік. Хоч що йому кажи, на все має свою примовку».

Мета: заклик збагачувати своє мовлення народною мудрістю.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: побутова.

Ознаки казки

Казковий зачин: «Жили собі…».

Добро перемогло зло: примовки дідка допомогли королю прийняти правильне рішення.

Будова твору

План

1. Жили король і королева.

2. Побилися об заклад.

3. Подалися до дідка.

4. Дотепні відповіді.

5. Вдячність короля.

Головний персонаж: дідок.

Другорядні персонажі: король і королева, генерал, радця.

Розповідь ведеться від імені автора.

Негативні персонажі: генерал, радця (прагнуть війни, не хочуть чути правди про себе).

Казка вчить бути мудрим і розсудливим, прислухатися до слушних порад.

Казка засуджує войовничість, зазіхання на чуже.

^{ДІДОК, ЩО ГОВОРИВ ЛИШЕ ПРИМОВКАМИ}

^{(переклала Галина Кирпа)}

     ^{Жили собі король і королева. Якось сиділи вони та й сні­дали.}

^{— Тобі треба поговорити з нашим старим садівником, — сказала королева.}

^{— З якого це доброго дива? — здивувався король.}

^{— То вельми мудрий чоловік, — вела далі королева. — Хоч що йому кажи, на все має свою примовку.}

^{— Та невже? — не повірив король.}

^{— Може, поб'ємося об заклад?}

^{— А чого ж.}

^{— Якщо я виграю, то збудуємо для нього ліпшу оселю, — сказала королева.}

^{— Гаразд, — згодився король.}

    ^{І вони подались шукати старого садівника. На виході ко­роль і королева зустріли генерала і якогось радцю, що йшли до короля на розмову.}

^{— Ходімте з нами, будете за свідків! — звелів король. — Ми з королевою побилися об заклад.}

    ^{Старого садівника вони знайшли за роботою — він саме копав.}

^{— Добридень, — привітався король. — А ви що, добро­дію, вже трудитесь?}

^{— Хто рано встає, тому Бог дає, — відповів дідок.}

^{— Очевидно, ви, добродію, хочете сказати, що ми встали надто пізно? — спитав король.}

^{— Чим ближче до вечора, тим людина краща, — відповів дідок і вклонився.}

^{— Мабуть, ви, добродію, почали вчитися свого ремесла ще замолоду? — спитав король.}

^{— Мудрим ніхто не вродився, а навчився, — відповів дідок.}

^{— Певно, вам, добродію, відомо, що ми ворогуємо із су­сідньою державою? — спитав король.}

^{— Де двоє ворогують, там третій користає, — відповів дідок.}

^{— У нас із нею вже була сутичка на кордоні, — сказав король.}

^{— Усе, що робиться, то на краще, — відповів дідок.}

^{— Вони аж не тямляться від гніву, — сказав король.}

^{— О, собака від злості кусає собі хвоста, — відповів дідок.}

^{— Що ж ви мені, добродію, порадите вчинити? — спитав король.}

^{— Легше загасити іскру, ніж велику пожежу, — відповів дідок.}

^{— Але як же мені налагодити дружні стосунки? — спи­тав король.}

^{— Добрим словом і гадюк чарують, — відповів дідок.}

^{— А якщо не поталанить? — спитав король.}

^{— За терпіння Бог дає спасіння, — відповів дідок.}

^{— Але мій радця воліє розв'язати війну, — сказав король.}

^{— Сліпий сліпого заведе до ями, — відповів дідок.}

^{— Що ви! Хіба не знаєте, якої слави він зажив своїм розумом? — спитав король.}

^{— Не все те золото, що блищить, — відповів дідок.}

^{— Усе одно нам треба розширити свої володіння, — ска­зав король.}

^{— Хто на багато зазіхає, той, буває, все втрачає, — від­повів дідок.}

^{— У тій державі сила-силенна рудників, а в нас лише один, — сказав король.}

^{— Краще синиця у жмені, як журавель у небі, — відповів дідок.}

^{— Мій генерал твердить, що запросто можна захопити половину сусідньої держави, — сказав король.}

^{— Не кажи гоп, поки не перескочиш, — відповів дідок.}

^{— Але він певен, що переможе будь-яке військо, — вів далі король.}

^{— Говорить, як чоловік, а робить, як дурень, — відповів дідок.}

^{— Що ти хочеш цим сказати? — спитав король.}

^{— Порожня бочка торохтить, — відповів дідок.}

    ^{Почувши те, генерал розгнівався.}

^{— Не буду більше такого слухати! — закричав він і по­дався геть.}

^{— Краще ходити, ніж погано бігати, — мовив дідок.}

^{— А воно й справді смішно таке слухати, — сказав рад­ця і теж пішов геть.}

^{— Найдужче сміється той, хто сміється останній, — мовив дідок.}

^{— Напевно, дідуню, я послухаюся твоєї поради й відверну війну, — сказав король.}

^{— Мудрий завжди дослухається порад, — відповів дід.}

^{— Ну й гаразд, тоді я зараз же піду й побалакаю з інши­ми радцями, — сказав король.}

^{— Куй залізо, поки гаряче, — мовив дідок.}

^{— Що за дивина, — озвалась королева, — та ж ви, добродію, самими примовками відвернули війну.}

^{— О, мала крапля й великий камінь продовбе, — відпо­вів дідок.}

^{— Із вдячності до вас, добродію, ми побудуємо вам новий красивий дім, той, якого ви хтозна-скільки чекали, — сказа­ла королева.}

^{— Якщо чекаєш чогось гарного, то чекання ніколи не бу­ває довгим, — відповів дідок і всміхнувся.}

Прислів'я та приказки

Як ти розумієш вислів: «Не слухай чужого розуму»?