ПРИРОДІ ДРУГОМ БУДЬ!

Весна… Весна… Пустунчик вітер

Під кожен кущик загляда:

Чи вже прокинулися квіти,

Чи просинається трава.

 

А з неба сонечко сіяє

На поле, гори, на лісок,

Своїм промінням зігріває

Кожне стебельце i листок.

Водою дощик напуває

Всі квіти й трави весняні.

Про жодну він не забуває,

Бо всі вони, як ми, живі!

 

І ти, дитино, пам’ятай,

Ніколи не забудь:

Ти слабшим завжди помагай,

Природі другом будь!

Тема: розповідь про весняне пробудження природи.

Основна думка: «Природі другом будь!».

Мета: заклик берегти природу.

Рід літератури: лірика.

Жанр: вірш.

 

Художні засоби

Епітети: «квіти й трави весняні».

Уособлення: «пустунчик вітер… загляда», «прокинулися квіти», «просинається трава», «сонечко… зігріває», «дощик напуває…, не забуває».

Метафора: «природі другом будь».

Порівняння: «вони, як ми, живі».

Перелічення: «На поле, гори, на лісок».

Риторичні оклики: «…Бо всі вони, як ми, живі!».

Протиставлення: «пам’ятай, ніколи не забудь».

Зменшувані суфікси: «пустунчик», «кущик», «сонечко», «лісок», «стебельце», «дощик».

 

Кількість строф: чотири.

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

во

до

ю

до

щик

на

пу

ва

є

всі

кві

ти

й тра

ви

ве

сня

ні

 

про

жо

дну

він

не

за

бу

ва

є

бо

всі

во

ни

як

ми

жи

ві

 

/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/

/U_/U_/U_/U_/U

/U_/U_/U_/U_/

 

Римування: перехресне (АБАБ).

Точні рими: загляда – трава, сіяє – зігріває, лісок – листок, напуває – забуває, весняні – живі, пам’ятай – допомагай, забудь – будь.

 

Навесні вітер завзято будить рослини від зимового сну.

Їх турботливо зігріває своїм промінням сонце.

Дощик невтомно напуває водою рослини, бо вони живі.  

Люди також повинні бути друзями природі.

 

Буду я природі другом