ПРИРОДІ ДРУГОМ БУДЬ!
|
Весна… Весна… Пустунчик вітер Під кожен кущик загляда: Чи вже прокинулися квіти, Чи просинається трава.
А з неба сонечко сіяє На поле, гори, на лісок, Своїм промінням зігріває Кожне стебельце i листок. |
Водою дощик напуває Всі квіти й трави весняні. Про жодну він не забуває, Бо всі вони, як ми, живі!
І ти, дитино, пам’ятай, Ніколи не забудь: Ти слабшим завжди помагай, Природі другом будь! |
Тема: розповідь про весняне пробудження природи.
Основна думка: «Природі другом будь!».
Мета: заклик берегти природу.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Художні засоби
Епітети: «квіти й трави весняні».
Уособлення: «пустунчик вітер… загляда», «прокинулися квіти», «просинається трава», «сонечко… зігріває», «дощик напуває…, не забуває».
Метафора: «природі другом будь».
Порівняння: «вони, як ми, живі».
Перелічення: «На поле, гори, на лісок».
Риторичні оклики: «…Бо всі вони, як ми, живі!».
Протиставлення: «пам’ятай, ніколи не забудь».
Зменшувані суфікси: «пустунчик», «кущик», «сонечко», «лісок», «стебельце», «дощик».
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
|
во |
до |
ю |
до |
щик |
на |
пу |
ва |
є |
|
всі |
кві |
ти |
й тра |
ви |
ве |
сня |
ні |
|
|
про |
жо |
дну |
він |
не |
за |
бу |
ва |
є |
|
бо |
всі |
во |
ни |
як |
ми |
жи |
ві |
|
/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
/U_/U_/U_/U_/U
/U_/U_/U_/U_/
Римування: перехресне (АБАБ).
Точні рими: загляда – трава, сіяє – зігріває, лісок – листок, напуває – забуває, весняні – живі, пам’ятай – допомагай, забудь – будь.
Навесні вітер завзято будить рослини від зимового сну.
Їх турботливо зігріває своїм промінням сонце.
Дощик невтомно напуває водою рослини, бо вони живі.
Люди також повинні бути друзями природі.