СНІЖНО-СНІЖНО
|
Завірюха, завірюха — сніжний вітер дме щодуху! Замітає, замітає — віхола в танку кружляє! |
Все метелиця чудовим вкрила снігом загадковим! Сніговії, сніговії — снігом сиплять, віють, віють. |
|
В кожушках дерева білі тихо сплять, про весну мріють. А сніжниця — знай гуляє — сніг нам з неба розсипає! |
|
Тема: розповідь про зимове явище природи – метелицю.
Головна думка: «сніг нам з неба розсипає!»
Мета: замилування сніговою порою.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Художні засоби
Епітети: «сніжний вітер», «дме щодуху», «чудовим … снігом загадковим», «дерева білі».
Метафора: «віхола в танку кружляє», «метелиця … вкрила», «в кожушках дерева сплять…, мріють», «сніжниця … гуляє, … сніг розсипає».
Повтори: «завірюха», «замітає», «сніговії», «віють».
Перелічення: «снігом сиплять, віють, віють».
Риторичні оклики: «Завірюха, завірюха — сніжний вітер дме щодуху!», «Замітає, замітає — віхола в танку кружляє!», «Все метелиця чудовим
вкрила снігом загадковим!», «А сніжниця — знай гуляє — сніг нам з неба розсипає!».
Кількість строф: три.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
|
все |
ме |
те |
ли |
ця |
чу |
до |
вим |
|
вкри |
ла |
сні |
гом |
за |
гад |
ко |
вим |
|
сні |
го |
ві |
ї |
сні |
го |
ві |
ї |
|
сні |
гом |
си |
плять |
ві |
ють |
ві |
ють |
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
/_U/_U/_U/_U/
Римування: суміжне (ААББ)
Точні рими: замітає – кружляє, чудовим – загадковим, гуляє – розсипає.
Цікавий вірш про сніжну пору.
Завірюха, віхола, метелиця, сніговія, сніжниця – це синоніми одного природного явища, яке зазвичай буває взимку.
А якою уявляєш бабу Віхолу ти?