Тема: розповідь про те, як Славко Хоробрик став очевидцем бійки і зупинив її.

Головна думка: «Битися — не вихід! Битися — це злочин! А стати очевидцем бійки і не спробувати припинити її — це також злочин».

Мета: заклик не бути байдужим очевидцем чиєїсь поганої поведінки, жорстоких розваг.

Рід літератури: епос.

Жанр: повість.

Проблема: бійка і двобій, злочин і небайдужість.

Довели, що прочитали повість

Твір великого обсягу з багатьма персонажами про різні реальні події, які займають тривалий час. Повість зазвичай за сюжетом поділяється на частини, наприклад, «Майже боксерський двобій».

Будова твору

План

1. Бійка між хлопцями.

2. Байдужі очевидці двобою.

3. Славко повернув на пустирище.

4. Їх потрібно розборонити.

5. Бокс під носом.

6. Славко гукає про допомогу.

7. Бійка – це злочин.  

Головний персонаж: Славко Хоробрик.

Другорядні персонажі: довгов’язий підліток та гурт дітей, дорослі чоловіки.

Розповідь ведеться від імені автора.

Славко не став байдужим очевидцем жорстокої забави. Зрозумівши, що бійка не така вже безневинна, хлопець вирішив діяти рішуче і правильно. Коли серед дитячого гурту не знайшлося бажаючих розборонити тих, що билися, хлопець звернувся за допомогою до дорослих. Він вибіг з пустирища туди, де були перехожі. На його крик поспішили декілька дорослих чоловіків. Вони розборонити розбишак. А потім прибула поліція.

Цитатна характеристика Славка

^{МАЙЖЕ БОКСЕРСЬКИЙ ДВОБІЙ}

^{уривок із повісті «Щоденник Славка Хоробрика, або пригоди хлопчика-міліціонера»}

    ^{Хлопці лупцювали один одного, аж пилюка стояла стов­пом! Точніше, вона стояла б стовпом, якби земля не була вкрита снігом. Зате довкола «боксерів» збився цілий натовп роззяв, що зібралися подивитися, як хлопчаки з'ясовують стосунки, і навіть вболівали за «свого» забіяку.}

   ^{Нікому не спало на думку розборонити розбишак, аби спробувати розв'язати їхню суперечку не кулаками, а мирним шляхом. В одного вже потекла з носа червона юшка, у друго­го під оком розплився здоровенний синець, проте хлопчиська, вочевидь, не мали й наміру припиняти свій двобій.}

    ^{Славко ще здалеку помітив на пустирищі гамірний гурт ді­тей різного віку і зацікавлено звернув зі звичного маршруту, аби подивитися, що ж так розважає глядачів. Вже ближче  Славко Хоробрик зрозумів, що розвага має далеко не без­невинну назву — «бійка»!}

^{— Агов! Що ви не поділили? — спробував він докричати­ся до захеканих войовників.}

^{Марно. Ті навіть не звернули на нього уваги.}

^{— Що тут сталося? Чому вони чубляться? — Славко взяв­ся з'ясовувати причину бійки у хлопчика, який виявився поруч із ним.}

^{— А, не знаю! — відмахнувся він від Славка, ніби від надокучливої мухи.}

^{— Їх потрібно негайно розборонити! — вирішив Славко. Про­те ніхто з гурту навіть не ворухнувся, аби припинити побоїще.}

^{— Ви що, оглухнули? Розбороніть! — крикнув Славко. — Вони ж повбивають один одного!..}

^{— Не повбивають, — обізвався довгов'язий підліток. — Ти краще мовчи й дивися — коли ще побачиш бокс не по телевізору, а просто під носом?}

^{— Чи ви здуріли?! — не на жарт злякався Славко.}

     ^{Хлопчик вирішив не витрачати часу на балачки, а негайно діяти. Тим більше, що обидва «боксери» вже ледве трима­лися на ногах. Чим довше вони лупцюватимуть один одного, тим довше опісля лежатимуть на лікарняних ліжках.}

    ^{Славко щодуху побіг до тротуару, з якого завернув на пустирище.}

^{— Допоможіть! Рятуйте! Бійка! — закричав він на ходу. Славків крик почули кілька дорослих чоловіків, що одразу ж кинулися на допомогу. Вони відтягнули забіяк у різні боки і вхопили за коміри кількох споглядачів жорстокої забави.}

^{— Відпустіть!}

^{— Ми не билися!}

^{— Це не ми. Це вони! — почали ті проситися.}

^{— Е ні, ніякого «відпустіть», — заперечили дядьки. — У міліції1 будете пояснювати, чому ви не розборонили бійки.}

    ^{Славко дочекався, коли прибуде міліція, розповів про по­дію, очевидцем якої випадково став…}

^{Зі щоденника Славка Хоробрика}

^{4 лютого}

^{«Коли тебе хтось образить, це дуже неприєм­но. Несправедливість принижує найбільше! Але завжди можна знайти слова, щоб сказати про свою кривду, пояснити, що саме тобі не подобається. Битися — не вихід! Битися — це злочин! А стати очевидцем бійки і не спробувати припинити її (чи не викликати міліцію, бо ж інколи краще не ризикувати й не лізти поміж тих, хто чубиться) — це також злочин.}

   ^{Цікаво, а коли ті двоє отямляться в лікарні, то перепросять за свою поведінку?..»}

^{_{1. Міліція — колишня назва поліції.}}

Оповідання «Кишенькові гроші»