Тема: розповідь про прогулянку школярів до лісу восени.
Головна думка: «Усі наче боялися потривожити чарівний сон клена».
Мета: заклик навчитися милуватися красою природи.
Рід літератури: епос.
Жанр: оповідання.
Доведення, що прочитали оповідання.
Твір невеликого обсягу (одна сторінка), у якому йдеться про реальну подію (прогулянку лісом восени) із життя школярів одного класу та вчителя, що тривала недовго (протягом часу прогулянки).
Будова твору
Зачин: «Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев …»
Основна частина: «Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив од весни до весни …»
Кінцівка: «Ми принишкли й милувалися красою …»
План
1. Барвисте вбрання клена.
2. Клен спить.
3. Осінні сни клена.
4. Ми милувалися красою.
Розповідь ведеться від імені оповідача (ми).
Порівняння у творі: «жовтий листочок — мов золота кульбабка», «листочок — мов ранкова зоря — рожевий і ласкавий, а цей — як вечірня заграва на вітряний день», «яскравий і красивий, немов крило вивільги», «принишкли…, наче боялися…»
Картину можеш намалювати до твору
У центрі картини на світлому тлі я намалюю на клен. Але він буде незвичайним, бо особливе його листя. Воно забарвлене групами, які символізуватимуть сни різнокольорового клена. Серед групи жовтих листочків можна побачити жовту кульбабку, серед рожевих – схід сонця, серед багряних – захід сонця на вітряну погоду, серед групи кольорових листочків – різнобарвне крило вивільги.
На моїй картині переважатимуть «осінні» кольори. Вона цікаво та влучно передасть зміст прочитаного твору.
Сенкан про осінні сни клена за текстом
Клен
Високий, кольоровий.
Спить, запам’ятав, сниться.
Клен зачарований осінніми снами.
Барви.
Дібрали інший заголовок
Я би назвав оповідання «Осіннє вбрання клена». У ньому йдеться про вигляд листяного дерева восени. Його листочки стають жовто-багряними. У цю пору клен одягає осіннє вбрання.
ОСІННІ СНИ КЛЕНА
Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев. Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса відкрилася перед нами! Стоїть клен у яскравому барвистому вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять.
— Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив од весни до весни. Ось жовтий листочок — мов золота кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. Запам'ятав. А як заснув, то й пригадав весну, — листочок і пожовтів.
А там, бачите, листочок — мов ранкова зоря — рожевий і ласкавий, а цей — як вечірня заграва на вітряний день.
На цій гілочці — яскравий і красивий, немов крило вивільги. Мабуть, сиділа колись тут вивільга, а зараз приснилося кленові її крило.
Ми принишкли й милувалися красою. Усі наче боялися потривожити чарівний сон клена.