Тема: розповідь про відліт журавлів у вирій.
Головна думка: «Відтоді так і летять журавлі клином».
Мета: уславлення гармонії у природі – взаємовиручки журавлів у клині.
Рід літератури: епос.
Жанр: казка.
Вид казки: про тварин.
Казкові ознаки
Казковий зачин: «Давно те діялося».
Персонажі: птахи, які наділені людськими рисами, вміють розмовляти.
Добро перемогло зло: завдяки взаємовиручці легко та злагоджено полетіли у вирій.
Будова твору
Зачин: «Давно те діялося, ще коли світ був молодшим, а птахи тільки вчилися небо міряти»
Основна частина: «Та одного разу видалася осінь люта й неспокійна…»
Кінцівка: «Відтоді так і летять журавлі клином…»
План
1. Журавлі летять гурмою.
2. Люта і неспокійна осінь.
3. Порада найстаршого журавля.
4. Полинули легко і злагоджено.
5. Відтоді летять клином.
ЧОМУ ЖУРАВЛІ КЛИНОМ ЛІТАЮТЬ
Давно те діялося, ще коли світ був молодшим, а птахи тільки вчилися небо міряти. Журавлі тоді не літали так, як нині, гарним рівним ключем. Збиралися вони у вирій та й летіли собі гурмою1, безладно, наче бджоли з вулика. Хто вище підскочить, хто нижче спуститься, хто вперед стрілою вирветься, а хто позаду ледве крилами махає. Ніхто ні на кого не зважав.
Та одного разу видалася осінь люта й неспокійна. Знялися журавлі в далеку дорогу, аж над великим морем перестрів їх страшний буревій. Вітер завивав так, що пір'я з крил летіло, кидав птахів то в саму безодню, то під холодні зорі. Порозкидав їх лютий вітрюга по різних чорних хмарах, порозганяв на всі чотири боки так, що брат брата не бачив, а мати дитяти докликатися не могла. Довго кружляли вони в пітьмі, кожний сам зі стихією боровся.
Коли ж буря вщухла, ледве-ледве зібралася зграя на тихому березі. Всі змучені, побиті, крила від втоми опустили. Вийшов тоді наперед найстаріший і наймудріший журавель. Подивився на свою зграю та й каже:
— Негоже ми, браття, літаємо. Кожен сам по собі вітер ловить, кожен сам із бурею б'ється, тому й сили марнуємо, і в біді губимося. Відтепер літатимемо інакше.
Вишикував він усю родину гострим кутом і став на самому вістрі.
— Я полечу першим, — промовив старий. — Буду грудьми вітер різати, повітря розсувати, щоб вам усім легше крилами махати було. А як змучуся, то хай інший на моє місце стає, а я в кінець піду спочивати.
Знялися вони в небо — і полинули так легко та злагоджено, як ніколи раніше.
Відтоді так і летять журавлі клином. І кожна пташина в тій зграї пам'ятає: той, хто летить попереду, не хизується своєю силою, він не вважає себе за пана над іншими. Попереду — не найкраще місце, а найважче. Бо перший завжди бере на себе найсильніший вітер, щоб зберегти тих, хто летить за ним.
1. Гурма — тут гурт тварин.
Чому птахи відлітають у теплі краї?