Народними символами є одяг, предмети, рослини й тварини. Прийшли вони до нас з пісенної народної творчості, легенд, традицій. Орнаменти рослин і тварин є окрасою вишивок, гончарного посуду, розпису писанок та ікон. 
   Вишиванка, вінок та рушник є сакральним одягом українців. Вишиванка – символ краси, здоров'я, щасливої долі. Вона була в кожної людини. Без неї не обходилась жодна визначна подія в житті. У теперішній час відродилась давня традиція одягати на свята чудові вишиванки. 
   Вінок – символ долі, життєвої сили, довершеності. На Івана Купала дівчата плели з польових квітів вінки та пускали їх за водою. Такий обряд віщував дівочу долю. Вінок є головним убором українського національного строю. 
   Рушник символізує довгу життєву дорогу. З хлібом-сіллю на рушничку зустрічають дорогих гостей, він бережно огортає образ, його стелять на добру долю молодим на весіллі. 
  Дідух – українська різдвяна прикраса. Її ще називають колядник, сніп, дід. На Різдвяні свята невеликий необмолочений сніп ставили в куті оселі. Він є символом багатого врожаю хлібів, що завжди ніс достаток та добробут. Дідух несе дух попередників роду. 
  Писанка символізує життєдайне Сонце, життя та безсмертя, пробудження добра. У християнстві вона стала одним із символів воскресіння. Створення писанок – давнє народне мистецтво українців. Кожен орнамент несе певне значення. Гарні писанки прикрашають великодні кошики.
  Калина – символ життя та крові, материнства, рідного дому. З неї робили колиски для немовлят, вишивали на весільному рушнику. Вона промовляє до нас з гімну січових стрільців. Білим цвітом нареченої навесні вкривається деревце калини. Восени та взимку червоні грона є нагадуванням про краплі крові, пролитої борцями за незалежність. 
  Барвінок є символом невмирущого кохання. Ним здавна прикрашають весільний віночок та коровай. Його блакитні квіти нагадують спокійну небесну синь. Символ вічної радості.
  Верба завжди символізувала добру душу, царство світла та вдячність. Наші предки вважали, що верба захищає від нечистих та злих сил. Тепер її лозу освячують за тиждень перед Великоднем. Часто в народних піснях вербу порівнюють із молодою дівчиною. Вона зажурена від нерозділеного кохання чи загибелі милого. Верба не дає соковитих плодів, тому наші предки вважали її кінцем поганого роду. 
   Вишня – світове дерево життя українців. У давнину по пишному вишневому цвітові дівчата загадували долю. У грудні дівчата ставили гілочки у воду. Їхній квіт на Різдво віщував швидкий шлюб.
   Тваринні народні символи найчастіше поєднувались з птахами. У народних повір'ях вони переносили душі в потойбічний світ. 
   Всім відома зозуля, яка підкидає свої яйця в чужі гнізда. За легендами саме вона повинна першою летіти в небесний вирій, тому не встигає піклуватися про своїх дитинчат. У народній творчості зозулю порівнювали з матір'ю, котра побивається за дітьми, материнською журбою.
   Лелека – символ продовження роду, злагоди в родині. Його назвали на честь божества добра і кохання. Тому в давнину вважалося, що лелека мостить гніздо на подвір'ї тільки добрих людей. А люди вірять, що саме воно захистить від блискавиці.
   Журавель символізує тугу за рідним краєм. За щемливе курликання журавлиного ключа, який завжди покидає рідну домівку. Він летить у вирій, щоб згодом вернутися. 
   Символи свідчать про багатий духовний світ народу, його гармонійне єднання з природою.

   

  • Ввлерия
    Ничего полезного, очень большой текст, у нас в школе за такое только 8 баллов могут поставить! И это очень обидно
    16 травня 2016 22:04