Тема: казкова розповідь про пригоди жолудя, поки він виріс молодим дубком.
Головна думка: «став він уже не Жолудем, а молодим Дубком»
Мета: розказати про те, як зі жолудів виростають дуби.
Ознаки казки:
• казкові імена: Жолудь, Сойка, Білочка, Гриб, Куниця, Миша, Дубок;
• трикратні повтори: у подорожі Жолудя взяли участь Сойка, Білочка, Миша;
• персонажі наділені людськими рисами:
«Здорово ми від яструба утекли», − подумав Жолудь;
«Ми хоч не з власної охоти сюди потрапили, нас Білка принесла, а ти… ти сам прилетів, хе-хе-хе… − засміявся Гриб;
Миша лісова … радісно лапками сплескує: «Буде чим поласувати взимку!».
• добро перемагає зло: жолудь не пропав, як Миша, а виріс молодим дубком.
Будова тексту
Зачин: «Виріс на гілці Жолудь…»
Основна частина: «А Жолудь потягався, поправляв свого коричневого капелюшка та думав…»
Кінцівка: «Коли ж весна прийшла…»
Цитатна характеристика Жолудя
|
Опис |
«Поправляв свого коричневого капелюшка» |
|
Великий, гарний плід |
«Який великий, який блискучий! – цвірінькали навколо нього пташки» |
|
Хоче мандрувати, цікавий, допитливий |
«Годі, мабуть, дома сидіти, треба на білий світ подивитися та себе показати» |
|
Збентежений |
«Летить Жолудь і не знає, чи йому радіти, чи журитися» |
|
Доброзичливий |
«Здорово ми від яструба утекли», − подумав Жолудь і тільки хотів похвалити Сойку, а вона його під лапу» |
|
Перестрашений |
«Випорснув він з-під пташиної лапи, кулею вбік відлетів, очі від страху заплющив. Відкрив лише тоді, як упав на щось м’яке» |
|
Сумний, бідолашний |
«Опинився Жолудь під землею, лежить бідолаха й чекає, коли його Миша з’їсть» |
|
Нудьгує, за несприятливих умов не проростає |
«Лежить Жолудь у мишачій нірці, загубив лік дням. Всю зиму пролежав» |
|
Волелюбний, для проростання потрібні світло, тепло |
«Коли ж весна прийшла, сонечко землю пригріло, захотів Жолудь на волю» |
|
Наполегливий |
«Тягнеться-тягнеться, тягнеться-тягнеться, крізь землю продирається та й виглянув на світ» |
|
Здивований |
«Тільки хотів Жолудь свого капелюшка поправити, коли глядь, а замість капелюшка листячко зеленіє: став він уже не Жолудем, а молодим Дубком» |
Цитатна характеристика Сойки
|
Опис |
«Чепурна, у блакитно-чорній сукні із сніжно-білими манжетами, з їжакуватим чубчиком на голові»» |
|
Восени готується до зими |
«Побачила Жолудя, зраділа: «Ге-ге-ге! Який великий Жолудь!»» |
|
Може стати здобиччю більших тварин |
«Раптом склав яструб крила, каменем униз шугнув. Злякалася Сойка, у лісовій хащі сховалася» |
|
Жолуді входять в раціон сойок |
«А Сойка – тук Жолудя дзьобом» |
Цитатна характеристика Білочки
|
Мешкає в дуплах на деревах |
«Добро пожалувати у дупло до Білочки!» |
|
Працьовита |
«Подивився Жолудь, а, крім нього, в дуплі і горіхи, і шишки, і гриб сушений зморшкуватий» |
|
Восени готується до зими |
«І горіхи в мене є, і шишки є, і гриб сушений, тільки Жолудя мені й не вистачало» |
|
Запаслива |
«Чи зараз мені його з’їсти, чи на зиму залишити?» |
|
Може стати здобиччю більших тварин |
«Доки Білка Жолудем милувалася, підкралася до неї Куниця, лісова хижачка» |
|
Швидке звірятко |
«Білка тікати, ніби блискавка, з гілки на гілку перестрибує, від страху й Жолудя загубила» |
Цитатна характеристика Миші
|
Зиму проводить у нірці |
«Буде чим поласувати взимку!» |
|
Запаслива |
«Схопила Жолудя, у нірку потягла» |
|
Дрібна тварина стає жертвою більших |
«А Миша пішла на полювання та й не повернулася: можливо, її саму лисиця з’їла, можливо, сова занесла» |
План
1. Виріс на гілці великий Жолудь.
2. Треба на світ подивитися.
3. Чепурна Сойка схопила плід.
4. Сойка заховалась від Яструба.
5. Жолудь випорснув з-під лапи Сойки.
6. Плід упав у дупло Білочки.
7. Господиня дупла розглядає гостя.
8. Білка втікає від Куниці.
9. Миша несе Жолудь у свою нірку.
10. Миша не повернулась із полювання.
11. Всю зиму пролежав Жолудь в норі.
12. Навесні плід потягнувся угору.
13. Жолудь став молодим Дубком.
ЯК ЖОЛУДЬ СТАВ ДУБОМ (за Іриною Прокопенко)
Скорочено
Виріс на гілці Жолудь…
Поправляв свого коричневого капелюшка та думав: «Годі, мабуть, дома сидіти, треба на білий світ подивитися та себе показати»…
Прилетіла птиця Сойка, − чепурна, у блакитно-чорній сукні із сніжно-білими манжетами, з їжакуватим чубчиком на голові…
Схопила його й полетіла…
Раптом склав яструб крила, каменем униз шугнув. Злякалася Сойка, у лісовій хащі сховалася…
Сойка – тук Жолудя дзьобом. Випорснув він з-під пташиної лапи,… Упав на щось м’яке….
Подивився Жолудь, а, крім нього, в дуплі і горіхи, і шишки, і гриб сушений зморшкуватий….
− Ми хоч не з власної охоти сюди потрапили, нас Білка принесла, а ти… ти сам прилетів, хе-хе-хе… − засміявся Гриб…
Як раптом сама господиня дупла з’явилася….
Вона навіть з дупла його винесла, щоб краще роздивитися…
Доки Білка Жолудем милувалася, підкралася до неї Куниця, лісова хижачка. Кинулась Білка тікати, … від страху й Жолудя загубила.
Полетів він додолу, у мох шелеснув… Миша лісова… Схопила Жолудя, у нірку потягла.
Миша пішла на полювання та й не повернулася: можливо, її саму лисиця з’їла, можливо, сова занесла.
Лежить Жолудь у мишачій нірці, загубив лік дням.
Коли ж весна прийшла, сонечко землю пригріло,… почав він угору тягтися… та й виглянув на світ.
Тільки хотів Жолудь свого капелюшка поправити, коли глядь, а замість капелюшка листячко зеленіє: став він уже не Жолудем, а молодим Дубком.
Невеличка розповідь про історію маленького жолудя, який упав на землю
Казка про пригоди Оленчиної рукавички за даним початком
СОЙЧИН ГАЙ (За Степаном Мацюцьким)