Текст-розповідь про фотографію (світлину)

Напевно, в кожного є фотографії тих людей, котрих вважаємо справді дорогими. Не важливо де вони розміщені: в пам'яті телефону, у фотоальбомі чи у рамці на стіні – це саме те, що цінують. Але чому ж?

Особисто для мене фотографії – це величезне сховище спогадів, а також нагадування в нелегкі моменти життя про те, що я не є самотня. І хоча іноді нам доводиться перебувати один від одного на відстані десятків чи навіть сотні кілометрів, вони нагадують про щасливі спільні моменти. Світлина на клаптику паперу чи в карті пам'яті з різними життєвими моментами ніби зупиняє час… Розумію, що його уже неможливо повернути, проте з радістю згадую все пережите разом з такими дорогими для мене людьми.

Я думаю, що саме для цього люди і бережуть ці маленькі матеріалізовані спогади з такими знайомими для них лицями.

Опис світлини «Костел Святого Миколая», м. Київ.

На фотографії бачимо певну частину нашої столиці, так би мовити міський пейзаж з його висотними спорудами.

У центрі світлини величний собор. На передньому плані з двох сторін високі будинки. Вони створюють враження наземного довгого тунелю, що веде до самого костелу. Їхня геометрична простота ще більше підкреслює красу центральної архітектурної пам’ятки. А величність підкреслюють дрібні зображення припаркованих машин.

Світлина зроблена літнього дня, на що вказують пишні зелені дерева.

Над шпилями костелу синє хмарне небо. У таку погоду в цілому на світлині мали би переважати сіро-сині відтінки. Проте настрій звеселяють яскраві барви будинку ліворуч і самого костелу.

На світлині яскраво відчувається присутність фотографа. Він немовби зверху дивиться очима глядача на свій фотографічний витвір.