На мою думку, вдячна пісня шпака спонукала до дружби.

      По-перше, його друзі-горобці тільки смачно снідали, а худющий-прехудющий незнайомець чомусь заспівав. Шпак так щиро посвистував, що Сірко від задоволення мружився. По-друге, коли птах знову заспівав, його пісня була подякою для Сірка. Пес це зразу зрозумів. По-третє, він уже чекав птаха, щоб почути його радісне «Фіють-фіють, фі-фі-фі!».

      Так щира пісня шпака зробила його другом Сірка. Поки не зійшов сніг, птах щодня міг прилітати до миски пса.

Аналіз оповідання «Сірко і шпак» Микола Магера