З доброго дива сьогодні з Васильком пішли по гриби.
Після дощу їх у лісі видимо-невидимо. Грибникам тепер роботи по шию. Нема часу давати волю язику, треба гриби збирати. Ось і галявина з опеньками як піску морського. Трохи далі лисичок хоч греблю гати. Іноді мухомори червоніють, але грибникам не з руки знищувати отруйні гриби – вони поставлять на ноги не одну тварину.
Василько крутить носом, хоч їстівних грибів кури не клюють, але й грибників як цвіту по всьому світу.
З ким би ти хотіла дружити. Текст – розповідь з фразеологізмами