Одного разу захворіла дівчинка Наталочка. Дізналася про те королева Морфологія і запропонувала частинам мови розвеселити дівчинку.

   Тут зчинилася суперечка між частинами мови. Почали вони вибирати найголовнішу, яка  допоможе дівчинці. Спочатку за головного вибрали Іменника. Розповідав він дівчинці про солодощі, ліки, день народження. Але невесело було Наталочці. Тоді найголовнішим захотіло стати Дієслово, а з ним почався рух – їсти, лікуватися, святкувати. І ця частина мови не змогла розвеселити дівчинку. Потім Прикметник вирішив, що він головний – солодощі стали  смачними, ліки потрібними, день народження святковим. А Наталочка не сміється. Ось уже Прислівник надіється, що він головний, бо смачно їсти, добре лікуватися, весело святкувати. Тепер уже Числівник рахує дні хвороби, проте не є веселою дівчинка. Ні Дієприслівник, ні Дієприкметник також самотужки не справилися зі завданням королеви.

   По черзі засмученими повернулися частини мови у своє королівство. Тоді королева  Морфологія порадила усім частинам мови разом провідати Наталочку.

   Вигук радісно вигукнув при зустрічі з дівчинкою. Іменник з Прийменником нагадав про день народження. Дієслово з Прислівником і Сполучником попросило дівчинку гарно лікуватися, щоб швидко одужати. Числівник порахував кількість днів та свічечок, які обов’язково прикрасять святковий тортик. Частка наказала більше не хворіти. У дівчинки зажевріла надія, вона радісно усміхалася своїм відвідувачам.

    А частини мови зрозуміли, що серед них нема найголовнішої. Вони є просто різними, їм  не слід сваритися.  І якими би не були – самостійними, службовими, для виявлення почуття – вони усі-усі дуже потрібні в нашій мові, бо не можна обійтися без жодної із них! 

(Р. Дар) 

Казкова розповідь за малюнком  про частини мови