Я вірю у прикмети
Я вірю у прикмети.
А знаєте чому? Прикмети мають давню історію. Вони з’явилися не за один день. Наші предки спочатку спостерігали за різними явищами. Потім узагальнювали їх. Так виникли різні прикмети. Згодом науковці змогли пояснити багато з них. Проте до нас дійшли також забобони. Це видумки, які ніхто не збирається ні підтверджувати, ні спростовувати.
Забобонам не варто вірити. Тим більше не слід у них шукати оправдання для деяких подій, своєї бездіяльності.
***
Зазвичай я вірю у прикмети.
За ними доволі часто можна передбачити погоду. Прикмети допомагають моїй бабусі вирощувати городину. Проте їх слід відрізняти від забобон, які є видумками. Наприклад, такою є прикмета про чорного кота. Вона позбавляє людину віри у власні сили.
У забобони не варто вірити.
Міркування «Чи можна вірити у прикмети»
На мою думку, у прикмети можна вірити.
За ними можна передбачити погоду чи події. Вони допомагають вирощувати врожай. Проте серед прикмет слід розрізняти забобони. Наприклад, про те, що чорний кіт приносить невдачі є неправдивою видумкою, нісенітницею.
Отже, прикметам можна вірити. Проте забобонам не слід довіряти.