Власне продовження казки

     Мама-лисиця приготувала смачний сніданок, а тут така біда. Вона одразу зателефонувала лісовому стоматологу.

    Дуже швидко прийшов усім відомий лікар Ведмідь. А той тільки глянув на пацієнта і все зрозумів. Спочатку дав йому термометр, а сам робить вигляд, що готується вирвати болючий зуб. Не на жарт перелякалося Лисенятко і розповіло правду.

    Мама-лисиця подякувала Ведмедеві. Лисенятко швиденько вмилося, почистило зуби, поснідало. Мама-лисиця подала своєму учневі портфель. «І навіщо я таку кашу заварив, краще вже портфель тримати, а не термометр», – подумало про себе Лисенятко. Воно чимдуж побігло до школи, щоб не спізнитися на урок.

     З того часу, Лисенятко ніколи нікого не обманює, бо знає: як неправді не витися, а правда завжди наверх вилізе.

    У Лисиці був синочок — руденьке Лисенятко. Навчалось воно у першому класі.

   Лисенятко було не дуже старанним учнем. Йому не хотілося вранці прокидатися, умиватися, чистити зуби, снідати.

    От руденьке вирішило: не піду сьогодні до школи. — Мамо, — прошепотіло жалібно вранці Лисенят­ко, — у мене зуб болить...

     ^{Воно думало, що мама скаже: «Бідне моє Лисенятко, лежи у ліжечку, не ходи до школи, зараз я тобі солодкої кашки дам».}

     ^{А мама говорить:}

^{— Зубний біль — це дуже небезпечна хвороба. Зараз піду до Ведмедя — зубного лікаря. Хай прийде й вирве хворий зуб.}

    ^{Лисенятко злякалось. Кому це хочеться, щоб вирвали здоровий зуб.}

    ^{І воно промовило:}

^{— Мамо, зуб уже перестав боліти. Я хочу до школи. Та спочатку вмиюсь, почищу зубки й поснідаю.}

    ^{Мама усміхнулась:}

^{— От і добре, що хвороба пройшла. А солодка кашка уже на столі.}

                                                                 ^{(В. Сухомлинський)}

Мама-лисиця

Лісова школа

Текст про те, чим подобається лисичка