«Колись, давним-давно, росли величезні ліси заячого холодку... Тепер же заячий холодок лиш подекуди в лісі... Хтозна, звідкіля приблудився до Золотого бору капловухий Заєць. І такий же задавака та нахаба!..». Спробуй за поданим початком скласти свою казку.

Власне продовження казки

  Щойно присіли зайці в холодку, а капловухий Заєць тут як тут. Силу свою демонструє,  усіх проганяючи. Зайці гуртом побігли в інший холодок. А задавака і тут їм заважає. Зайці знову шукають холодок. Та де там. Нахаба теж тут. Уже дійшло до того, що зайці мусили просити дозволу капловухого Зайця, щоб заховатися в холодок. 

  Побачив те, що коїлося в Золотому Бору, з неба Сонячний зайчик. Задумав він провчити нахабу. Якось дрімав у холодку капловухий Заєць. А день видався напрочуд спекотний. Сонячний зайчик пустив свій яскраво-теплий промінець на нахабу. Перебіг капловухий Заєць в інший холодок. Знову зник холодок під яскравим сонячним промінчиком. Не встиг підбігти ще в один холодок, а того теж враз не стало. 

  Бачить капловухий Заєць, що тільки його холодок зникає. Сонячний промінець поводиться з ним так, як він поводився з усіма зайцями. Зрозумів тоді невдаха, що не треба бути нахабою та задавакою. Тепер дружно сидить з усіма зайцями в холодку.

   А сонячний зайчик котиться по небу та усміхається.

Аналіз казки «Заячий холодок» Василя Чухліба