Тема: казкова розповідь про золоті речі та золоте серце.
Головна думка: «а в найменшої царівни – золоте серце»
Мета: уславлення людей, у котрих золоте серце.
Рід літератури: епос.
Жанр: літературна (авторська) казка.
Ознаки казки.
Казковий зачин: «Жив собі …».
Магічні числа: три дочки, три монети.
Трикратні дії: найменша царівна тричі допомагає перехожим.
Слова-повтори: сумну-пресумну.
Будова казки.
Зачин: «Жив собі цар …».
Основна частина: «Зраділи царівни …»
Кінцівка: «У найстаршої царівни …»
План
|
1. Цар Золотодар і його три дочки. 2. Персні найстаршої царівни. 3. Коштовні сукні середульшої. 4. Зустріч з жінкою. 5. Зустріч з дітьми. 6. Зустріч зі сиріткою. 7. Золоте серце найменшої царівни. |
1. Три дочки Золотодара. 2. Золоті покупки. 3. Допомога жінці. 4. Допомога малим дітям. 5. Зустріч зі сиріткою. 6. Золоте серце. |
Головний персонаж: наймолодша царівна.
Другорядні персонажі: цар, його дві старші доньки, заплакана жінка, малі діти, боса сиріточка.
Розповідь ведеться від імені автора.
Казка вчить бути добрим і небайдужим, жити так, щоб про тебе можна було сказати, що ти людина зі золотим серцем.
Казка засуджує байдужість і самолюбство.
Цитатна характеристика найменшої царівни.
|
Дочка царя |
«Жив собі цар Золотодар і мав він трьох дочок» |
|
Наймолодша серед сестер |
«А найменша царівна не знала, що вибрати» |
|
Привітна, небайдужа |
«Чого ви, тітонько, плачете? — спитала царівна» «Чого ви, дітоньки, плачете?» |
|
Милосердна, щедра |
«То візьміть ці дві монети. За них нову збудуєте». «Нате вам монету, купіть ліки, мама й одужає» |
|
Добра, ласкава |
«Вже не мала що їй дати, то ласкаво пригорнула, погладила по голівці — сиріточка й засміялася» |
|
Людина зі золотим серцем |
«А в найменшої царівни — золоте серце!» |
Слово золотий у прямому значенні: золоті монети, золоті персні, золоті плаття
Слово золотий у переносному значенні: золоте серце
ЗОЛОТЕ СЕРЦЕ
Жив собі цар Золотодар і мав він трьох дочок. Покликав їх до себе і дав кожній по три золоті монети:
— Купіть собі, що бажаєте.
Зраділи царівни і мерщій побігли в місто. Найстарша царівна купила чудові персні і натягла собі на пальці. Середульша царівна купила коштовні сукні, вишиті золотом. А найменша царівна не знала, що вибрати. Іде містом, роздивляється, аж назустріч — заплакана жінка.
— Чого ви, тітонько, плачете? — спитала царівна.
— Як же мені не плакати, коли моя хата згоріла?
— То візьміть ці дві монети. За них нову збудуєте.
Пішла царівна далі, бачить — малі діти плачуть.
— Чого ви, дітоньки, плачете?
— Як же нам не плакати, коли мама захворіла?
— Нате вам монету, купіть ліки, мама й одужає.
Тоді зустріла босу сиріточку, сумну-пресумну. Вже не мала що їй дати, то ласкаво пригорнула, погладила по голівці — сиріточка й засміялася.
Вернулася найменша царівна до палацу, нічого не купивши. А цареві цікаво, що його дочки придбали. Послав він слуг стежити.
— У найстаршої царівни — золоті персні, — сказали цареві слуги.
— У середульшої царівни — золоті сукні.
— А в найменшої царівни — золоте серце!