Тема: розповідь про пихату Лисицю і кмітливого Рака.

Головна думка: «і більше не глузувала з Рака».

Мета: засудження пихатості та зневаги до слабших.

Рід літератури: епос.

Жанр: казка.

Вид казки: про тварин.

Ознаки казки

Персонажі: тварини, які наділені людськими рисами, уміють розмовляти.

Казкові імена: Лисичка, Рак.

Магічні числа: сім літ.

Добро перемогло зло (кмітливий Рак переміг пихату Лисицю).

Будова твору

План

1. Лисичка зустріла рака.

2. Глузування лисички.

3. Рак пропонує перегони.

4. Біжить лисиця зі раком на хвості.

5. Перемога рака.

6. Лисичка більше не насміхається.

Персонажі: Лисичка і Рак.

Позитивний персонаж Рак – не дозволяє себе ображати, кмітливий.

Негативний персонаж Лисичка – пихата, насміхається та глузує з інших, недогадлива, недоброзичлива.

Розповідь ведеться від імені автора.

Казка вчить бути доброзичливими, кмітливими.

Казка засуджує пихатість, зверхність, недоброзичливість.

ЛИСИЦЯ ТА РАК

    Біжить Лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — Рак виліз із води на камінь і клешні точить, щоб гостріші були.

— Здоров був, Раче! — каже йому Лисичка. — З тим днем, що сьогодні! Це ти, мабуть, до косовиці готуєшся, що клешні об камінь гостриш?

    Поздоровкався Рак та й каже:

— Я клешнями роблю те, що ти зубами; так треба, щоб гостріші були.

    А Лисичка тоді йому:

— Тепер я бачу, чого з тебе люди сміються, розказуючи, як ти сім літ по воду ходив, та й ту на порозі розлив! Як його ходити у світі, коли на ногах зуби? Признайся, що таки правду люди говорять про тебе!

— Може, колись теє і правдою було, та тепер брехнею стало! Ось коли хочеш, то давай побіжимо наввипередки. Я тобі ще на один скок уперед ходу дам. Біжімо до тієї осички, що стоїть онде на узліссі.

— Як так, то й так, — каже Лисиця.

    Повернулася до лісу, стала на один скок уперед проти Рака та й дожидає, коли той звелить бігти. А Рак, учепившись клешнями за хвіст Лисички, підібгав усі вісім своїх ніг і гукнув:

— Но!

    От Лисичка й подалася вподовж поля. Добігає до осики, повернулася, щоб подивитися, а де той Рак чимчикує, аж чує позад себе:

— Та й забарилася ти, Лисичко! Я вже й на осику лазив, усе визирав, чи скоро ти прибіжиш.

    Дуже здивувалася Лисичка, аж рота роззявила.

— Чи то ж видано! — каже.

     І більше не глузувала з Рака.

Аналіз літературної казки «Лисичка і Рак» Івана Франка