Полетів вітерець наздоганяти човен на Дунай. Дмухнув і понесли вітрила човен до затоки. Там невтомних рибалок чекав гарний рибний улов. Зі щирою вдячністю вони довго махали йому вслід. Полетів допитливий вітерець.

    Залетів у пустелю. Земля потріскала від засухи. Вирішив вітерець допомогти. Зібрав хмари і випав рясний дощ. Подякувала йому змучена від спраги земля. Затанцювало у веселому танку перекотиполе. Полетів вітерець далі.

    Прилетів у місто. Воно вже багато днів плакало дощем. У будинку біля вікна сиділа сумна дівчинка. Їй так хотілося побавитися у дворі. Сильно дмухнув вітер і порозбігалися лякливі хмари. Пробилося до землі проміння сонця і висушило калюжі. Веселий дитячий гомін залунав на вулицях. Усміхнувся вітерець і полетів собі далі.

    Сподобалось йому робити добрі справи. Отак і літає він. То збирає, то розганяє хмари допитливий помічник.

Аналіз вірша Анатолія Качана «Біля тихого Дунаю»