На ілюстрації до вірша Петра Осадчука «Стежка» зображений момент, коли хлопчик по стежці втікав від дощу. 

    На задньому плані сиві хмари закривають сонце. Вони плачуть великими краплями. Від таких сліз будь-де «скоро річка захлюпоче». 

     У центрі ілюстрації «стежка – молодчина». Обабіч неї яблуня та квіти. По стежці  біжить «щодуху» хлопчик, бо дощ не тільки намагався його догнати,  хапаючи «за п’яти». Ще й «дзвенів … над вухом». 

    Знайома стежка, що веде до рідної хати, «прудко бігати навчила». На передньому краї справа затишний будинок з калиною – деревом українського роду. На обличчі хлопчика надія та впевненість, бо не раз «дощ не зміг … піймати». 

    Різнокольоровий пейзаж та яскраві тони вселяють впевненість, що знайома стежка завжди приведе кожну дитину до рідної домівки, щоб заховати від різних негараздів. 

Аналіз вірша Петра Осадчука «Стежка»