План

1. Великий равлик на стежці.

2. «Зрозуміло, куди він прямує!»

3. Тетянка переносить тваринку.

4. Равлик повзе назад.

5. «Кожному хочеться самому здолать свою дорогу».

РАВЛИК (оповідання Василя Чухліба)

— О, тату, равлик! — вигукнула Тетянка. — Та який великий!

Присіла над ним, заспівала.

— Равлику-Павлику, де ти був? Хм! Не відповідає, сховався у свою хатинку...

— Бо ти ж його злякала.

Тетянка посиділа тихенько і, коли равлик вигулькнув, знову до нього:

— Равлику-Павлику, куди йдеш?

Равлик цього разу не сховався, заворушився і поповз через стежину.

— Тепер зрозуміло, куди він прямує! — сказав тато. — Недавно ж дощ пройшов. Та захопив тільки ту частину гаю, що через стежку навпроти. А равлик, мабуть, захотів пити.

— Це ж поки він туди добереться!

І Тетянка взяла равлика та перенесла через стежину. Він завмер на якусь хвилину, а потім розвернувся і поповз назад. І якраз туди приповз, звідкіля взяла його Тетянка.

— Бач, упертюх який! Не любить, щоб допомагали, — насупила брови Тетянка.

— Може, і важко йому, але ж кожному хочеться самому здолать свою дорогу, — мовив тато.

І вони пішли своєю стежиною, а равлик — своєю.