Загрузка...

ДИКТАНТ

Диктант. Лунає в класі мова 

співуча, наче джерело. 

Вслухаюсь я у кожне слово, 

щоб не зробити помилок.

 

Пишу. За вчителем слідкую. 

І раптом... Що це? От, дива!

 Я з уст його знайомі чую, 

з дитинства звичнії слова. 

Щораз звучить татарське слово. 

Хіба це українська мова?

 

Пливуть, пливуть слова до мене, 

ті, до яких я змалку звик: 

майдан, базар, газ, кава, нене, 

кавун, баштан, тютюн, сірник, 

кушак, джерела, килим тощо... 

Звідкіль їх корені ідуть? 

Бахчисарай? Чи Львівська площа? 

Звучання те сама і суть.

 

А, може, серед українців

(у бабці попитаю я) 

в якомусь дальньому колінці

в моїм роду була рідня?

      (Переклад з кримськотатарської Ольги Тимохіної)

 

Тема: поетична розповідь про взаємне збагачення мов запозиченими словами.

Головна думка: оспівування взаємного збагачення мов запозиченими словами.

 

Художні засоби.

Епітети: мова співуча, дальному колінці.

Порівняння: лунає … мова співуча, наче джерело.

Уособлення (персоніфікація): пливуть, пливуть слова до мене, корені слів ідуть. 

Риторичний оклик: «От, дива!».

Риторичне запитання: «Бахчисарай? Чи Львівська площа?».

Зменшувальні суфікси (пестливі слова): колінці.

 

Кількість строк: чотири.

Рими: мова – слово, джерело – помилок, слідкую – чую, дива – слова, слово – мова, мене – нене, звик – сірник, тощо – площа, ідуть – суть, українців – колінці, я – рідня.

 

Загрузка...