ДИКТАНТ
Диктант. Лунає в класі мова
співуча, наче джерело.
Вслухаюсь я у кожне слово,
щоб не зробити помилок.
Пишу. За вчителем слідкую.
І раптом... Що це? От, дива!
Я з уст його знайомі чую,
з дитинства звичнії слова.
Щораз звучить татарське слово.
Хіба це українська мова?
Пливуть, пливуть слова до мене,
ті, до яких я змалку звик:
майдан, базар, газ, кава, нене,
кавун, баштан, тютюн, сірник,
кушак, джерела, килим тощо...
Звідкіль їх корені ідуть?
Бахчисарай? Чи Львівська площа?
Звучання те сама і суть.
А, може, серед українців
(у бабці попитаю я)
в якомусь дальньому колінці
в моїм роду була рідня?
(Переклад з кримськотатарської Ольги Тимохіної)
Тема: поетична розповідь про взаємне збагачення мов запозиченими словами.
Головна думка: оспівування взаємного збагачення мов запозиченими словами.
Художні засоби.
Епітети: мова співуча, дальному колінці.
Порівняння: лунає … мова співуча, наче джерело.
Уособлення (персоніфікація): пливуть, пливуть слова до мене, корені слів ідуть.
Риторичний оклик: «От, дива!».
Риторичне запитання: «Бахчисарай? Чи Львівська площа?».
Зменшувальні суфікси (пестливі слова): колінці.
Кількість строк: чотири.
Рими: мова – слово, джерело – помилок, слідкую – чую, дива – слова, слово – мова, мене – нене, звик – сірник, тощо – площа, ідуть – суть, українців – колінці, я – рідня.