Загрузка...

Дійові особи: Зозуля, Півень, Горобець.

Дія 1.

Тин на подвір'ї. Біля тину стоїть Півень та кукурікає. Підходить Зозуля.

З о з у л я (захоплено)   Як ти співаєш, Півне, веселенько...

П і в е н ь (улесливо)     А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, 

                                    виводиш гарно так і жалібненько, 

                                    що іноді аж плачу я... 

                                    Як тільки що почнеш співати, 

                                    не хочеться й пшениченьки клювати, — 

                                    біжиш в садок мерщій...

З о з у л я (нещиро)      Тебе я слухала б довіку, куме мій, 

                                    аби б хотів співати...

П і в е н ь (перебільшено)   А ти, голубонько, ти, 

                                        кралечко моя, поки співаєш на калині, 

                                      то й весело мені, 

                                      і забуваю я свою недоленьку, життя своє погане 

                                      та безталанне...

                                      А тільки замовчиш 

                                      або куди летиш, — 

                                      заниє серденько, неначе на чужині... 

                                      І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю, 

                                      та виглядаю все Зозуленьку мою. 

                                      Як гляну на тебе — така ти невеличка, 

                                      моя перепеличко, 

                                      а голосочок-то який! 

                                      Тонесенький, милесенький такий... 

                                      Куди той соловей годиться? 

З о з у л  я (захоплено)    Спасибі, братику, за добреє слівце. 

                                      Як не кохать тебе за це? 

                                      І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця; 

                                      і далебі, що так, — пошлюся я на всіх. — 

На сцену виходить Горобець. Прислухається до розмови. Зозуля кукає, горобець кукурікає.

Г о р о б е ц ь (рішуче)         Годі вам брехати 

                                      та одно другого знічев'я вихваляти! — 

Горобець іде в центр сцени і навчає.

Г о р о б е ц ь (в сторону)  За що ж, — хто-небудь попитає, — 

                                         Зозуля Півня вихваляє? 

                                         За те, що Півень годить їй

                                         та потакати добре вміє: 

                                         рука, як кажуть, руку миє.

Горобець іде зі сцени. Зозуля та Півень завмирають, розкривши рота.

Завіса.

 

Загрузка...