Тема: міфічна розповідь про Пандору, як за її допомогою Зевс покарав людей.

Головна думка: підступним дарунком покарав смертних людей всемогутній Зевс-громовержець.

Мета: розказати про походження крилатого вислову «скринька Пандори».

Дари дівчині від богів Олімпу:

• Афіна Паллада, дочка Зевса, виткала вбрання, навчила вишивати і прясти;

• золотосяйна Афродіта дала чарівну красу;

• хитрий Гермес подарував лукавий розум, непереборну цікавість і спритність;

• харити і музи вбрали в сяючий одяг, на кучері поклали вінець, шию прикрасили намистом із самоцвітів і заквітчали красуню трояндами.

Опис Пандори: «вбрали Пандору в сяючий, як сон­це, одяг, на довгі кучері поклали вінець, схожий на золоте мереживо, ніжну шию прикрасили намистом із самоцвітів і заквітчали красуню трояндами», «прекрасну дівчину, що сяяла вродою і щастям».

Будова тексту

Зачин: «Коли Прометей викрав для смертних божественний вогонь…»

Основна частина: «Зевс-громовержець покликав свого сина Гефеста…»

Кінцівка: «Так покарав смертних людей всемогутній Зевс-громовержець»

Дії персонажів:

План

1. Вогонь у людей розгнівив Зевса.

2. Гефест має зліпити дівчину.

3. Боги оживляють та обдаровують Пандору.

4. Дівчина біля порогу Епіметея.

5. Брат не послухав поради Прометея.

6. Пандора стає дружиною Епіметея.

7. Зевс дарує амфору Прометея в посаг.

8.  Красуня відкрила подарунок.

9.  Незгоди переслідують людство.

10. Надія залишилась у амфорі.

11. Жорстоке покарання підступного Зевса.

Чарівні перетворення

1) У глині Гефест сховав приємний голос.

2) Буйні вітри вдихнули в постать життя.

3) Афродіта надала звабних чар і дивовижної вроди. 

4) Гермес подарував лукавий розум, непереборну цікавість і каверзну вдачу.

5) Горе, заздрощі, злочини, тяжкі хвороби і турботи Прометей сховав в амфорі.

6) Горе, заздрощі, злочини, тяжкі хвороби і турботи вилетіли з амфори.

ПАНДОРА (переказала Катерина Главацька)

    Коли на землі в людей засяяв веселий життєдайний вогонь, сповнюючи їхнє існування теплом і радістю, розгніваний Зевс покарав за це не тільки гордого Прометея.

    Лихий, злопам’ятний бог надумав покарати нещадно і смертних, та ще так, щоб навіть їхні далекі-далекі нащадки відчували ту кару.

     Зевс-громовержець покликав свого сина Гефеста, неперевершеного митця та вигадника, звелів йому змішати глину з водою, всередину сховати приємний, ласкавий голос і зліпити юну дівчину, схожу на безсмертну богиню.

      Гефест усе так і зробив. А далі, за Зевсовим велінням, буйні вітри вдихнули в ту постать життя і кожний з богів ущедрив її своїми дарами. Мудра Афіна Паллада навчила дівчину гаптувати і прясти, золота Афродіта надала їй звабних чар і дивовижної вроди, а хитрий Гермес подарував лукавий розум, непереборну цікавість і каверзну¹ вдачу. Дівчину назвали Пандорою, а це ім’я означало: «Та, що всім обдарована».

    Юні харити² й музи³ вбрали Пандору в сріблясті шати, на довгі кучері поклали вінець, схожий на золоте мереживо, ніжну шию прикрасили намистом із самоцвітів і заквітчали красуню трояндами. Потім Гермес, як звелів йому всевладний батько, відвів Пандору на землю і залишив її біля порога дому Епіметея, рідного брата Прометея.

    Колись Прометей попереджав свого рідного брата, щоб той нізащо не брав ніяких дарунків від підступних богів. Та Епіметей був надто простий, довірливий і повільний у думках, навіть ім’я його означало: «Той, хто думає потім». Тож, побачивши біля свого порога прекрасну дівчину, що сяяла вродою і щастям, Епіметей забув усі застережливі слова свого мудрого брата, забув про все на світі.

    Як Зевс того й прагнув, Пандора стала Епіметеєвою дружиною і праматір’ю всіх смертних жінок. І саме вона стала причиною великих нещасть на землі.

    До того часу люди жили, не знаючи горя, заздрощів, злочинів, тяжких хвороб і турбот. Усе це Прометей сховав від смертних на Олімпі в чималій амфорі⁴, щільно її закривши.  Зевс подарував ту амфору Пандорі в посаг⁵, тільки – підступний! – звелів її не відкривати.

      Послухалася Пандора, та з кожним днем їй дедалі дужче кортіло зазирнути всередину.   Нарешті красуня не витримала, відкрила амфору, і в ту саму мить звідти вилетіли на волю горе, турботи, злигодні, страждання, тяжкі хвороби.

      Відтоді вони скрізь і завжди переслідують людство. Невидні, нечутні, німі, вони затьмарюють людям сонячне сяйво, заповзають у їхні домівки, сріблять скроні у смертних, виорюють на їхніх обличчях глибокі страдницькі зморшки, укорочують людям і так недовгий вік.

      Збагнувши, що вона накоїла, Пандора мерщій закрила амфору, і з неї не встигла вилетіти тільки сліпа надія.

     Так покарав смертних людей всемогутній Зевс Громовержець.

_{1. Ка́верзний - підступний.}

_{2. Харити — вічно юні богині вроди і радості.}

_{3. Музи — богині, покровительки мистецтв і наук.}

_{4. Амфора — велика посудина яйцеподібної форми з дво­ма вертикальними ручками для вина, олії тощо.}

_{5. Посаг — майно, гроші, що дають батьки або родичі на­реченій, коли вона виходить заміж.}

Опис однойменної картини італійського художника Ніколо Реньєрі 

Вислів скринька Пандори

Назви деяких богів та божественних істот стародавніх міфів