Загрузка...

СИПЛЕ, СИПЛЕ, СИПЛЕ СНІГ…

Сипле, сипле, сипле сніг.

З неба сірої безодні 

міріадами1 летять 

ті метелики холодні.

 

Одностайні2, мов жура3,

зимні, мов лихая доля,

присипають все життя,

всю красу лугів і поля.

 

Білий килим забуття,

одубіння, отупіння 

все покрив, стискає все 

до найглибшого коріння.

 

Сипле, сипле, сипле сніг, 

килим важче налягає...

Молодий огонь в душі 

меркне, слабне, погасає 

 

1. Міріади - незліченна кількість, сила-силенна.

2. Одностайні - тут: одноманітні.

3. Жура - журба, невеселий настрій; печаль, смуток.

 

Тема: зима вкриває землю сніговим килимом забуття. 

Головна думка: не піддаватись поганим почуттям.

 

Художні засоби.

Епітети: сірої безодні, метелики холодні, зимні, білий килим, найглибшого коріння. 

Сталі епітети: лихая доля.  

Уособлення: метелики присипають життя, килим налягає, молодий огонь, килим стискає все.

Метафора: «килим одубіння, отупіння все покрив», «огонь в душі меркне, слабне, погасає».

Порівняння: «метелики… одностайні, мов жура, зимні, мов лихая доля».

Повтори (рефрен): «Сипле, сипле, сипле сніг».

Алітерація (звук [с]): «сипле, сипле, сипле сніг».

Алітерація (звук [н]): «одубіння, отупіння». 

 

Кількість строф: чотири.

Рими: безодні – холодні, доля – поля, життя – забуття, отупіння – коріння, налягає – погасає.

 

Відчуття: холод, одубіння, сонливість, одноманітність, втома, важкість.

Почуття: журба, смуток, одноманітність, розчарування, байдужість. 

 

Загрузка...