СИПЛЕ, СИПЛЕ, СИПЛЕ СНІГ…
Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні
міріадами1 летять
ті метелики холодні.
Одностайні2, мов жура3,
зимні, мов лихая доля,
присипають все життя,
всю красу лугів і поля.
Білий килим забуття,
одубіння, отупіння
все покрив, стискає все
до найглибшого коріння.
Сипле, сипле, сипле сніг,
килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
меркне, слабне, погасає
1. Міріади - незліченна кількість, сила-силенна.
2. Одностайні - тут: одноманітні.
3. Жура - журба, невеселий настрій; печаль, смуток.
Тема: зима вкриває землю сніговим килимом забуття.
Головна думка: не піддаватись поганим почуттям.
Художні засоби.
Епітети: сірої безодні, метелики холодні, зимні, білий килим, найглибшого коріння.
Сталі епітети: лихая доля.
Уособлення: метелики присипають життя, килим налягає, молодий огонь, килим стискає все.
Метафора: «килим одубіння, отупіння все покрив», «огонь в душі меркне, слабне, погасає».
Порівняння: «метелики… одностайні, мов жура, зимні, мов лихая доля».
Повтори (рефрен): «Сипле, сипле, сипле сніг».
Алітерація (звук [с]): «сипле, сипле, сипле сніг».
Алітерація (звук [н]): «одубіння, отупіння».
Кількість строф: чотири.
Рими: безодні – холодні, доля – поля, життя – забуття, отупіння – коріння, налягає – погасає.
Відчуття: холод, одубіння, сонливість, одноманітність, втома, важкість.
Почуття: журба, смуток, одноманітність, розчарування, байдужість.