СИПЛЕ, СИПЛЕ, СИПЛЕ СНІГ…

Сипле, сипле, сипле сніг.

З неба сірої безодні 

міріадами¹ летять 

ті метелики холодні.

Одностайні², мов жура³,

зимні, мов лихая доля,

присипають все життя,

всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття,

одубіння, отупіння 

все покрив, стискає все 

до найглибшого коріння.

Сипле, сипле, сипле сніг, 

килим важче налягає...

Молодий огонь в душі 

меркне, слабне, погасає 

^{1. Міріади - незліченна кількість, сила-силенна.}

^{2. Одностайні - тут: одноманітні.}

^{3. Жура - журба, невеселий настрій; печаль, смуток.}

Тема: зима вкриває землю сніговим килимом забуття. 

Головна думка: не піддаватись поганим почуттям.

Художні засоби.

Епітети: сірої безодні, метелики холодні, зимні, білий килим, найглибшого коріння. 

Сталі епітети: лихая доля.  

Уособлення: метелики присипають життя, килим налягає, молодий огонь, килим стискає все.

Метафора: «килим одубіння, отупіння все покрив», «огонь в душі меркне, слабне, погасає».

Порівняння: «метелики… одностайні, мов жура, зимні, мов лихая доля».

Повтори (рефрен): «Сипле, сипле, сипле сніг».

Алітерація (звук [с]): «сипле, сипле, сипле сніг».

Алітерація (звук [н]): «одубіння, отупіння». 

Кількість строф: чотири.

Рими: безодні – холодні, доля – поля, життя – забуття, отупіння – коріння, налягає – погасає.

Відчуття: холод, одубіння, сонливість, одноманітність, втома, важкість.

Почуття: журба, смуток, одноманітність, розчарування, байдужість.