Загрузка...

ВЖЕ СОНЕЧКО В МОРЕ СІДА…

Вже сонечко в море сіда; 

у тихому морі темніє; 

прозора, глибока вода, 

немов оксамит1, зеленіє.

 

На хвилях зелених тремтять 

червонії іскри блискучі 

і ясним огнем миготять, 

мов блискавка з темної тучі.

 

А де корабель ваш пробіг, 

дорога там довга й широка 

біліє, як мармур2, як сніг, 

і ледве примітно для ока 

рожевіє пінистий край; 

то іскра заблисне, то згасне... 

Ось промінь останній!.. 

Прощай, веселеє сонечко ясне!

 

1. Оксамит — тканина з густим коротким ворсом з натурального шовку або штучного волокна.

2. Мармур - тверда різнокольорова гірська порода, яку використовують для архітектурних і скульптурних робіт.

Тема: оспівування краси заходу сонця над морем.

Головна думка: краса природи вселяє надію.

 

Художні засоби.

Епітети: тихому морі, прозора, глибока вода, хвилях зелених, червонії іскри блискучі, ясним огнем, темної тучі, дорога довга й широка, пінистий край, останній промінь, веселеє сонечко.

Сталі епітети: сонечко ясне.

Уособлення: сонечко в море сіда, вода зеленіє, іскри тремтять, корабель пробіг, 

Метафора: «рожевіє край», «дорога біліє».

Порівняння: «вода, немов оксамит, зеленіє», «миготять, мов блискавка з темної тучі», «дорога … біліє, як мармур, як сніг».

Антитеза (протиставлення): «то іскра заблисне, то згасне...», «ясним огнем … з темної тучі». 

Риторичні оклики: «Ось промінь останній!».

Інверсія: «На хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі». 

 

Кількість строф: три.

Рими: сіда – вода, темніє – зеленіє, тремтить – миготить, блискучі – тучі, пробіг – сніг, широка – ока, край – прощай, згасне – ясне.

 

Відчуття: тишина, краса, блиск, прохолода.  

Почуття: спокій, замилування, надія. 

Кольори: прозора вода (безколірна), оксамит зеленіє, хвилях зелених, червонії іскри блискучі, дорога біліє, рожевіє край, сонечко ясне.

  

Загрузка...