Художник Василь Касіян проілюстрував багато видань «Кобзаря». Дана ілюстрація зображує уривок «Вітер віє-повіває…».
На передньому плані бачимо уже старого чоловіка, його «сивий вус, стару чуприну вітер розвиває». Одягнутий у давню довгу білу полотняну свиту, на ногах постоли. Біля нього торбина з убогими пожитками. Кобза – його вірна супутниця, вона видає народного співця. Він прийшов у незнайоме село, зупинився, щоб почули його пісню. Позаду співця квітучі садиби працьовитих українських селян.
На задньому плані десь далеко кургани в степу, де полягли славні козаки. Саме про них кобзар співає їхнім нащадкам.
На ілюстрації переважають сіро-коричневі кольори нелегкого життя співця та його народу. Проте яскраво білий одяг кобзаря серед цих пастельних відтінків може символізувати рішуче пробудження з надією на краще життя.
Аналіз уривку Тараса Шевченка «Вітер віє-повіває…»