ПОКРОВА
Що розказував нам батько, не забудь до скону,
Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону.
Сарацини1 підступили під мури Царграда,
Хоч відважно бились греки не дали їм ради.
І коли вже воювали за рубіж останній,
На всеношній2 святий Андрій, а з ним Спіфаній
(Його учень) раптом бачать прямо перед ними
У повітрі Матір Божу з багатьма святими.
І коли вже сил у греків зовсім не ставало,
Розпростерла Мати Божа біле покривало,
Омофор3 свій, над їх станом, благаючи стиха
Про спасіння того граду від біди та лиха.
Підбадьорені святими словами молитви,
Вийшли греки з небезпеки, не програли битви.
Й нам в родині Мати Божа додавала сили.
Богоматері ікону ми дуже любили.
Ще й тепер прохаєм часто, зустрівшися з горем:
Покрий же нас, Божа Мати, своїм омофором.
Серед нашого народу надія не згине,
Поки молишся за грішних, свята Берегине.
1. Сарацини — давня назва мусульманських народів.
2. Всеношна — церковна служба, що правиться всю ніч.
3. Омофор — вбрання, подібне до широкого довгого рушника, що його накладають єпископові на плечі під час відправ.
Тема: поетична розповідь про виникнення свята Покрови та шанобливе ставлення українців до Мати Божої – святої Берегині.
Головна думка: «серед нашого народу надія не згине, поки молишся за грішних, свята Берегине».
Художні засоби.
Сталий епітет: святу ікону.
Епітети: відважно бились, біле покривало, святими словами, свята Берегине, благаючи стиха.
Уособлення: сил не ставало, надія не згине.
Метафора: «до скону», «рубіж останній», «вийшли з небезпеки», «Мати Божа додавала сили», «зустрівшися з горем».
Перелічення: «Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону».
Кількість строф: п’ять.
Рими: скону – ікону, Царграда – ради, останній – Співаній, ними – святими, ставало – покривало, стиха – лиха, молитви – битви, сили – любили, горем – омофором, згине – Берегине.
14 жовтня відзначаємо свято Покрови на честь описаної події, що відбулась 903 року під стінами грецького міста Константинополя, коли Мати Божа захистила містян від арабів-завойовників.