На мою думку, автор прихильно ставиться до бідної дівчинки.
По-перше, в описі використовує багато пестливих слів: худенькі руки, її фартушка, мокрі пальчики. Говорить про дівчинку з ніжністю та співчуттям: «підвела великі очі, налиті невидимими в темряві слізьми». По-друге, зі сумом розказує про безвихідь її важкого становища, коли боїться жорстокої хазяйки, не має права для порятунку в непогоду залишити важке відро, повинна слухняно виконувати всю непосильну роботу. По-третє, з розмови Козети з незнайомцем довідуємось, що маленька дівчинка майже не має іграшок, а бавитися та відпочити може лише з дозволу хазяйки. Подорожній похмуро мовчав, приголомшений почутим.
Такою поведінкою незнайомця, автор підкреслює своє обурення від жорстокого ставлення хазяйки та її дочок до Козети.