НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ!

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

 

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б'ється і б'ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

 

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся?

Єсть там люди — й зросли у степах, —

 

Що не люблять, не вміють ридати,

Що не можуть без пісні і нивки зорати!

Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —

Не бував ти у наших краях.

 

Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку  славу, працьовитість та співучість земляків.

Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі. 

Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.

 

Рід літератури: лірика. 

Жанр: вірш

Тематика: патріотична лірика.

 

Художні засоби.

Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.

Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.

Порівняння: могили, як гори; 

Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».

Риторичні запитання:  «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»

Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».

Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».

Антитеза (протиставлення): смієшся – ридаєш.

Перелічення: простори, степи, гори; тремтиш , смієшся, ридаєш.

 

Рими: Краях – гаях, простори – гори, знаєш – ридаєш, грудях – краях, вернувся – простягнувся, краях – степах, ридати – зорати, сльозах – краях.

 

Кількість строф: чотири. 

Вид строфи: чотиривірш (катрен).

Римування: 

АВВА - кільцеве

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

ААВВ - паралельне

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б'ється і б'ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

 

Віршований розмір: тристопний анапест: тристопний – у рядку повних три стопи (/), закономірність - два ненаголошених склади чергуються з одним наголошеним (U U _). 

Не | бу |вав| ти  | у       | на|ших| кра  |ях!

Тамже| не |бо   | — бла|кит|ні   | про  |сто|ри...

Там| сте|пи |там| мо     |ги  |ли| як   | го |ри.

А   | ве |сня|ні    |ї        | но|чі    | в га|ях!

Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/).

U U _/ U U _/ U U _/ 

U U _/ U U _/ U U _/ U

U U _/ U U _/ U U _/ U

U U _/ U U _/ U U _/

 

Зорові образи: небо, степи, могили, гори, гаї, люди, нивки, сльози.

Слухові образи: звук степу (шелест трав), пісня, сміх, ридання.

Образи кольорів: блакитний.