НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ!
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори...
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б'ється і б'ється в грудях...
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся?
Єсть там люди — й зросли у степах, —
Що не люблять, не вміють ридати,
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —
Не бував ти у наших краях.
Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку славу, працьовитість та співучість земляків.
Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі.
Головна думка: «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?» (бути патріотом своєї батьківщини).
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш
Тематика: патріотична лірика.
Художні засоби.
Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.
Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.
Порівняння: могили, як гори;
Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».
Риторичні запитання: «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»
Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».
Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».
Антитеза (протиставлення): смієшся – ридаєш.
Перелічення: простори, степи, гори; тремтиш , смієшся, ридаєш.
Рими: Краях – гаях, простори – гори, знаєш – ридаєш, грудях – краях, вернувся – простягнувся, краях – степах, ридати – зорати, сльозах – краях.
Кількість строф: чотири.
Вид строфи: чотиривірш (катрен).
Римування:
АВВА - кільцеве
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори...
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
ААВВ - паралельне
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б'ється і б'ється в грудях...
Не бував ти у наших краях.
Віршований розмір: тристопний анапест: тристопний – у рядку повних три стопи (/), закономірність - два ненаголошених склади чергуються з одним наголошеним (U U _).
Не | бу |вав| ти | у | на|ших| кра |ях!
Там| же| не |бо | — бла|кит|ні | про |сто|ри...
Там| сте|пи |, там| мо |ги |ли, | як | го |ри.
А | ве |сня|ні |ї | но|чі | в га|ях!
Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/).
U U _/ U U _/ U U _/
U U _/ U U _/ U U _/ U
U U _/ U U _/ U U _/ U
U U _/ U U _/ U U _/
Зорові образи: небо, степи, могили, гори, гаї, люди, нивки, сльози.
Слухові образи: звук степу (шелест трав), пісня, сміх, ридання.
Образи кольорів: блакитний.
Настрій вірша життєрадісний, сповнений гордості за своїх земляків, любові до рідної землі.
Вірш цікавий тим, що читач може дещо дізнатися про самого ліричного героя. Він народився у степовій частині нашої країни («там степи», «чув про степ…»). Ліричний герой любить свій рідний край («серце б’ється і б’ється в грудях»), захоплюється своїми краянами, адже вони уміють долати труднощі («не люблять, не вміють ридати»), дуже працьовиті та співучі («не можуть без пісні і нивки зорати»).