Будова драматичного твору.

Драматичний твір – художній твір, що призначений для постановки на сцені. 

На початку подається список дійових осіб.

За основу обов'язково виступає дія. Дійство включає розмови, співи, танці, персонажі закохуються, сваряться, як у реальному житті (глядач забуває, що він у театрі, і стає ніби учасником дійства на сцені при майстерній постановці вистави). 

Драма будується на розмовах дійових осіб, кожне висловлювання записують із нового рядка, а перед ним указують ім'я персонажа. Розрізняють діалоги – розмова двох дійових осіб, монологи – висловлювання героя, думок для себе або ж для глядачів. 

Увесь драматичний твір поділяється на дії, а ті, у свою чергу, — на картини (якщо драматичний твір невеликий, він може ділитися тільки на картини). 

Між діями, або картинами роблять невеликі перерви (антракти), зумовлені зміною декорацій, якщо події відбуваються в різних місцях, перепочинком для акторів, оскільки гра на сцені вимагає дуже багато фізичних й емоційних зусиль. 

Декорації — це предмети, якими облаштовують сцену: картонні або дерев'яні будинки чи кімнати, предмети побуту (стіл, стілець, ліжко, посуд), штучні кущі, дерева тощо, їх зміна відбувається під час антракту (поки гості прогулюються красивими залами, на сцені за завісою встановлюють нові декорації).

У драматичних творах не буває розширених пейзажів, детальних портретів героїв, бо все це і так глядачеві видно на сцені. Не для глядачів, а для режисера й артистів драматург уводить лише ремарки. Ремарки — це коротка інформація про декорації, пору року, зовнішність дійових осіб, їхні інтонації, жести і рухи, їх записують або в дужках, або дрібнішим шрифтом.

Щоб возвеличити чи прославити улюбленого героя, у літературних творах використовують гіперболу. Гіпербола — це художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності (улюблений засіб народної творчості).

Будова драми-казки Олександра Олеся «Микита Кожум’яка».

Казка «Микита Кожум'яка» належить до драматичних творів. Її називають драма-казка: написана для постановки на сцені, має казковий сюжет.

Дійові особи: Микита Кожум’яка, батько, він же Дід, Князь, Княгиня, Князівна, джура, дівчина, посланець, гонець, воєводи, вини, парубок, старий дід, діти, дівчинка, юрба.

У драмі-казці герої розмовляють, працюють, виходять на двобій.

Драма-казка «Микита Кожум'яка» невелика за обсягом, тому не ділиться на дії, проте включає чотири картини, що відбуваються в різних місцях: у першій картині події відбуваються в палаті Князя, у другій переносяться у світлицю, у третій — у двір Кожум'яки, а в четвертій — на майдан за містом.

Між чотирма картинами є три антракти для зміни декорацій.

Розмови відбуваються у вигляді монологів Князя («Відчуваючи зарані, що у них бенкет останній!»), діалогів Князя і Князівни, братів Микити, дівчини і Княгині, дітей і Микити Кожум’яки тощо.

Перша картина відбувається у палатах князя, тому декораціями можуть бути трон, килим тощо; друга картина відбувається у світлиці (кімнаті) палат, тому декораціями може бути стіл та стільці для Князя та воєвод, килим.

Ремарки, наприклад, написані дрібним шрифтом на початку кожної частини, де вказується місце дії (палати Князя. Велика світлиця у палатах Князя. За столами сидять воєводи. Подвір'я Кожум’яки. Сини при роботі. Майдан за містом. Удалині, на горі, химерний замок Змія, з різнокольоровими освітленими огнями, вікнами. Ліворуч попід горою частина міста. Ледве починає розвиднятись. Юрба щохвилини збільшується). У дужках подаються ремарки, які вказують дії для акторів (входить, співає, рве дванадцять шкур, усі наче закам’яніли), до кого звертання (до другого, до старого Кожум’яки, до Микити, до парубків).

План та гіпербола в драмі-казці. 

Порівняння різних літературних жанрів