Тема: зображення боротьби захисників міста Дорогобужа, котрим кмітливість принесла перемогу над завойовниками.

Головна думка: «незнищенність української землі та її народу».

Рід літератури: епос.

Жанр: легенда.

Композиція твору

Експозиція: два королі підступили до стін міста Дорогобужа.

Зав’язка: вороги ставлять ультиматум дорогобужцям.

Розвиток дії: коли минув відведений час на роздуми, із Дорогобужа вийшов посланець, вороги привели його до короля.

Кульмінація: посланець дає бадилину неопалимої купини.

Розв'язка: вороги зрозуміли відповідь посланця і відступили від стін міста Дорогобужа.

Елементи казки

Казковий зачин: «було це дуже давно».

Слова-повтори: думали, думали.

Добро перемогло зло (вороги відступили).

Елементи легенди

Розповідь про незвичайну подію – захист міста Дорогобужа від завойовників.

Персонажами виступають тільки люди.

План

Персонажі: посланець, володарі, радник королів.

Незрозумілі слова:

град (місто), брами (ворота), посланець (особа з терміновим дорученням), владар (володар, король), за́йда (чужоземний загарбник), узвишшя (підвищена місцевість), бадилина (стеблина), старійшини (найавторитетніший член общини), веліли (наказали), мужі (чоловіки), ультиматум (категорична вимога), зело (зелень).

НЕОПАЛИМА КУПИНА* (переказав Шморгун Є.)

    Було це дуже давно. Два королі — польський та угор­ський — об'єднали свої війська й підступили до стін славного міста Дорогобужа**. Захисникам града за́йди передали листа. Запропонували без битви відчинити міські брами, вийти в поле без зброї та здатися в полон. За це королі обіцяли всім зберегти життя. В іншому разі — місто буде спалене й на ласку переможців сподіватися ні́чого.

    Коли минув відведений час на роздуми, з Дорогобужа вийшов посланець. Зайди-воїни зустріли його й провели на узвишшя, де на золочених стільчиках сиділи королі.

— Я приніс відповідь на ваш лист, — сказав посланець і передав угорському та польському владарям бадилину з лис­тям, подібним до ясенового, з блідо-рожевим суцвіттям на верхівці.

— Як?! — здивувалися владарі. — Оце й усе?

Посланець поклонився:

— Мені старійшини доручи­ли передати тільки це. А ще велі­ли сказати, якщо вам цього зілля замало, то ось довкола вас на пагорбі його цвіте скільки завгодно.

    Зібрали королі своїх радни­ків і наймудріших мужів. Думали, думали — ніяк не зро­зуміють, що саме захисники міста сказали їм цим зелом. Коли знайшовся один:

— Я знаю це зілля. Воно горить і не згоряє.

    Він узяв із багаття палаючу гілку й підніс її до квітучого куща. У ту ж мить увесь кущ спалахнув голубувато-зеленку­ватим полум'ям. Та ще через мить полум'я згасло. І всі поба­чили, що кущ стоїть неушкоджений — такий же рожевоквітний, усміхнений.

    І всі зрозуміли, що саме відповіли захисники Дорогобужа на ультиматум***.

    І мовив угорський король польському:

— Ми ніколи не завоюємо цієї країни. Тому я повертаю своїх воїнів додому. І тобі раджу зробити те ж саме.

    Давно це було...

    Відтоді сотні разів вороги хотіли завоювати наш край, але кожного разу залишалися ні з чим. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітують кущі неопалимого зела, утверджуючи незнищенність української землі та її народу.

_{* Купина — це лісова трав'яниста рослина з білими квітами, подібна до конвалії, вона занесена до Червоної книги України.}

_{** Дорогобуж — населений пункт, тепер село Рівненської області.}

_{*** Ультиматум — категорична вимога, що супроводжується погрозою.}

Якби вам довелося екранізувати легенду (міф), то якого героя ви б зіграли