Тема: народне повір'я про виникнення Карпатських гір.

Головна думка: непереможну силу дарує земля тим, хто працює на ній.

Мета: переказати читачу про виникнення Карпат.

Рід літератури: епос.

Жанр: легенда.

Композиція

Експозиція: велетень Силун – володар величезної рівнини без кінця та краю – заставляє людей важко працювати.

Зав’язка:  служник Карпо Дніпровський вирішив повертатися додому, коли йому виповнилось двадцять літ.

Розвиток дії: Карпо просить винагороду за свою працю, Силун не хоче відпускати свого працівника.

Кульмінація: боротьба Карпа зі Силуном.

Розв'язка: земля-матінка додає непереможну силу Карпові, Силун опинився в підземній печері, стукає Силун об земну кору й утворюються гори в рівнинному краї, люди зажили по-новому, а гірський край назвали на честь Карпа.

Будова тексту

Зачин: «Колись на нашій землі …».

Основна частина: «Володарем долини був …».

Кінцівка: «Кажуть, що Силун і дотепер не затих під землею...».

План

Цитатна характеристика Карпа та Силуна 

Довели, що Силун не був доброю людиною. 

    На мою думку, Силун не був доброю людиною.

    По-перше, він використовував чужу працю, а сам відпочивав. По-друге, люди не могли покидати господаря, а мусили працювати на нього довічно. По-третє, він не платив своїм робітникам за їхню важку роботу. Розлютився за нагадування Карпа про оплату. По-четверте, карає за будь-який непослух йому. 

    Я вважаю Силуна несправедливим, жорстоким, підступним та немилосердним. З такими рисами його не можна назвати добрим.

Фантастичні елементи: від кроків Силуна здригалась земля; шпилі палацу досягали хмар; розсердився Силун так, що з рота вогонь пішов; матінка-земля дає силу Карпові, матінка-земля від удару Карпа розкололась; від ударів Силуна гори утворюються; небесні сили схопили землю й підняли її з води разом з усім, що росло на ній.

Відомості про Карпати з енциклопедії

Карпати — гори на сході Центральної Європи (на тери­торії України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії). Вони простягаються на 1500 км. Найбільша висота — 2655 м (гора Герлаховські-Штіт у Словаччині), в Україні — 2061 м (гора Говерла). Карпатські гори відносно молоді, їм понад 25 млн років.

_{ЯК ВИНИКЛИ КАРПАТИ}

      _{Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно, укрита шовковистими травами, вічнозеленими смереками та ялинами, могутніми буками та яворами, берестами й тополями. Долиною текли потічки й річки, багаті на форель та іншу дрібну й велику рибу.}

      _{Володарем долини був велетень Силун. Коли він ішов, від його кроків здригалася земля. Розповідають, що Силун добре розумівся на ґаздівстві, мав безліч усякої худоби. Череди корів і волів, отари овець, табуни коней, стада буйво­лів і свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці!.. Тисячі качок і гусей плавали в ставках, багато курей кудку­дакали на фермах.}

     _{Цей ґазда жив у прекрасному палаці з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до хмар. Палац був вибудуваний на груночку*, насипаному людськими руками. Було там стільки кімнат, що легко можна було заблудитися, а в помешканні — добра всякого! Уночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій дорогими килимами. А вдень звик відпочивати в срібленому кріслі. На широкій долині слуги обробляли землю, вирощували хліб, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові. Слуги й служниці жили не в палаці, а далеко від нього, у дерев'яних зрубах і землянках. Не хотів господар, щоб у світлицях смер­діло гноєм чи людським потом. Ні чоловіки, ні жінки, ні літні люди, ані молодь не сміли покидати маєток Силуна й іти шу­кати іншої роботи, мусили жити й умирати кріпаками.}

    _{Поміж цієї челяді служив у Силуна один хлопець, якого звали Карпом Дніпровським. Він прийшов сюди від берегів Дніпра. Ще десятирічним хлопчиком подався в мандри шу­кати щастя, бо батько помер, а мати жила бідно, і мусив їй чимось допомогти. Служив Карпо рік, другий, п'ятий. Як і всі, косив траву, орав і сіяв пшеницю й жито, ячмінь та овес, збирав хліб. Не тільки за себе працював, а й іншим допома­гав, бо жалів слабих.}

    _{Його полюбили всі слуги й служниці за чесність, працьо­витість і справедливість. Карпо ненавидів тих, хто панові дуже низько кланявся, до землі нагинався. Тяжко йому було дивитися, як Силун усе забирає, а народ голодує.  Коли Карпові виповнилося двадцять літ, вирішив додому повертатися. Був певен, що за добру працю пан йому заплатить і він повер­неться до матері не з порожніми руками. І тільки про це тепер і думав. Усе розмірковував, як із паном поговорити про розрахунок.}

     _{Одного разу вночі він вийшов надвір подихати свіжим повітрям. Проходив біля наймитських хатинок і раптом побачив якусь тінь. Упізнав Силуна. Той ішов подивитися, як худоба ночує, чи все в порядку. Карпо подумав, що саме час поговорити з паном. Коли Силун наблизився, хлопець закашляв, щоб привернути до себе увагу.}

_{— Чому ти тут, Карпе? — озвався Силун, упізнавши йо­го. — Чи не дівча виглядаєш?}

_{— Не дівча, — відповів Карпо, — а Вас, світлий пане. Хочу з Вами поговорити. Служив я Вам довго й чесно, та маю додо­му повертатися, аби матінку живою застати… Платню за службу хочу попросити.}

    _{Силун спочатку подумав, що слуга жартує, бо досі ніхто не наважувався просити в нього піти геть. Та й платні ніхто не ви­магав.}

    _{Але Карпо й не думав відступати:}

_{— Я чесно служив, світлий пане. І моя робота, думаю, щось коштує.}

_{— Нікуди не підеш! — розізлився Силун. — То вже я знаю, коли й куди мої слуги повинні ходити.}

_{— Я піду, пане, — стояв на своєму Карпо. — Лише ще раз Вам мушу сказати, що я повинен одержати за свою роботу гроші.}

    _{Це вже була нечувана зухвалість, якої пан простити не міг.}

_{— Туди, під землю, тебе відпущу! — розлютився він, по­казуючи пальцем униз і приступаючи до парубка. — Там буде твоя платня.}

    _{Та хлопець не відступав ані на крок:}

_{— За мою роботу, пане, доведеться заплатити, — ще раз нагадав, ніби й не чув панської погрози.}

    _{Ця відповідь ще більше розізлила Силуна: закипів так, що аж очі кров'ю налилися, а з рота вогонь пішов. Схопив він Карпа своїми дужими руками, підняв і вдарив об землю. Ударив так, що аж яма утворилася. Але хлопцю нічого не ста­лося, підвівся на ноги й відчув у собі непереможну силу, то,}

_{мабуть, землиця подарувала її йому за те, що чесно працю­вав на ній. Схопив Карпо Силуна, ударив ним об землю, потім ще раз і ще раз. Не витримала матінка-земля тих ударів, розкололася. Й опи­нився Силун у підземній пе­чері, у яку хотів загнати непокірного слугу. Даремно він намагався вибратися на поверхню: земля зімкнулася і не можна було знайти жодної щілинки. Тоді вдався Силун до власної сили. Ударив ногою об земну кору — вона вигнулася, та не відкрилася, ударив другою — вигнулася ще більше, але не відкрилася.  Спробував головою пробити землю, плечима витиснути — марно, кула­ками гатив — теж не допомогло. Але від його ударів на землі виникли гори. І що дужче бив Силун-велетень, то вищі гори піднімалися навколо. А найдужче бив там, де Гуцульщина, і там з'явилися найвищі гори.}

     _{Уранці, коли прокинулися наймити й побачили, що трапи­лося, дуже здивувалися. Навколо — гори, а там, де був палац, нічого не залишилося, усе провалилося в прірву. Чудувалися люди, а потім зібралися на велику раду: як далі бути, як жити. Вирішили в цьому краї залишитися. Озеро назвали Синевирським, бо було синє-синє, як небо. А горам на честь Карпа дали назву Карпати. Люди зажили по-новому. Одні залишилися на рівнині, інші подалися в гори. Орали, сіяли, хліб вирощували, худобу доглядали. Навчилися дерева руба­ти, хати будувати.}

     _{Кажуть, що Силун і дотепер не затих під землею, пробує ви­рватися, але даремно, бо постарів, і гори більше не ростуть від його ударів. Та вже не вирватися йому на поверхню ніколи!}

_{* Груночок — невеликий пагорб.}

_{Як виникли Крпати (інший варіант легенди)}

     _{Давним-давно вважали, що наш край — частина раю. Але на землі почав танути льодовик, настало потепління. Вода затоплювала долини. Народ почав молитися й просити Бога, аби змилостивився над затопленою карпатською землею та дав можливість вижити природі. Бог змилостивився: небесні сили схопили землю й підняли її з води разом з усім, що росло на ній. Так утворилися Карпатські гори, а край із низин­ного став гірським.}

Чому Карпо переміг велетня Силуна?... 

При екранізації твору я зіграв би Карпа