Тема: зображення старенького гнома, який живе в уяві дитини.
Мета: возвеличення почуття пошани та любові до гнома, як сімейної реліквії , заклик шанувати давні речі та прислухатися до їхнього звуку, пронесеного через століття.
Головна думка: «Століття, і друге, і третє. — Прислухайся! — Чуєш?»
Ліричний герой: дитина, в уяві котрого живе старенький гном.
Художні засоби
Епітети: м’ятні гостинці, добрий знайомий, чемних манер, довгі засніжені ночі, старий буфет, старенький буфетний гном, старій скриньці, цвіркуном-музикантом.
Метафора: золотить сервізи, багріє його ковпачок, солодко спить
Персоніфікація: гном живе, любить какао пить та смоктати цукерки, він знав дідуся, давав шоколадки, спить, клопочеться, бормоче, зітха, шарудить, тупа, плямка, нашіптує
Риторичні оклики: «Ай-яй!», «Прислухайся!»
Запитання: «Чуєш?»
Перелічення: «бормоче, зітха, шарудить»
Анафора (єдинопочаток): І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки,
І в довгі засніжені ночі...
Гіпербола: «століття, і друге, і третє»
Кількість строф: вісім
Вид строфи: чотиривірш (катрен)
Віршовий розмір: тристопний анапест
|
зам |
кнув |
ши |
бу |
фет |
на |
га |
чок |
|
|
зо |
ло |
тить |
на |
свя |
та |
сер |
ві |
зи |
|
ба |
грі |
є |
йо |
го |
ков |
па |
чок |
|
|
за |
склом |
се |
ред |
ва |
зо |
чок |
різ |
них |
U_U/U_U/U_
U_U/U_U/U_U/
U_U/U_U/U_
U_U/U_U/U_U/
Точні рими: гачок — ковпачок, спить — пить, гостинці — скриньці, манер — тепер.
План до образу гнома
1 Давній мешканець людського будинку.
2 Обов’язки гнома: гукав пустунам : «ай-яй», слухняним давав шоколадки, золотив на свята сервізи, нашіптував дітям казки.
3 Риси характеру гнома: добрий, справедливий, щедрий, ввічливий, працьовитий, відповідальний, дружелюбний.
ГНОМ У БУФЕТІ
Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий —
старенький буфетний гном.
Він знав ще дідуся хлоп'ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: «Ай-яй!»,
Слухняним давав шоколадки.
Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи.
Багріє його ковпачок
за склом серед вазочок різних.
Він любить какао пить,
смоктати м'ятні гостинці.
Так довго і солодко спить
в старій музикальній скриньці.
Навчився він чемних манер
в одної маркізи з фарфору.
Сказала маркіза: — Тепер
дружити із вами не сором.
Ви просто — франтом, хоча
втягніть у петлицю троянду.
І прошу до мене на чай
Разом з цвіркуном-музикантом.
Століття, і друге, і третє. —
Прислухайся! — Чуєш? — завжди
клопочиться гном у буфеті,
бормоче, зітха, шарудить.